Ріс поруч дубового пня старий гриб. Відразу рядком виліз з-під землі дубовий росточек. А гордий гриб йому сердито вимовляє:

- Такий тощенький хлопчик, а не посоромився мені, старому, ледве чи не на голову сісти! Не міг ти собі містечко подалі вибрати?

- А ти рости, рости, — відповів дубок миролюбно, — коли тобі тісно стане, я посторонюся.

На третій день гриб запхикав:

- Ой, дубок,

Одного разу прохолодним літнім вечором на веранді перед будинком сиділи дід і онук. Розглядаючи із цікавістю зоряне небо, онук запитав:

- Дідусь, що за зірка геть там, така яскрава? - Та він указав рукою на південь.

- Хм, ти не знаєш, що це за зірка?

Дуже давно, з тих пір пройшло вже років п'ятсот, а то й більше, жив у Англії хлопчик по імені Дік Уйтингтон. Батько й мати його вмерли, коли він був зовсім маленьким.

Дикий був так малий, що ще не міг працювати. Туго доводилося бедняжке. Обідав він скудно, а снідати часто

Жив був зайчик. На озерному березі у осоці постійно стрибав. Одного разу губу собі осокою розрізав. Пішов до вогню поскаржитися:

- Вогонь, спали осоку на озерному березі!

- Яке зло зробила тобі осока? - запитав вогонь.

- Губу мені розрізала,

Пішли три брати на чужину гроші заробляти. Дійшли до роздоріжжя, зупинилися. Ось старший і говорить:

- Отут ми розділимося. Я піду у гору по правій дорозі, ти, середній брат, ступай по лівій, а ти, менший брат, іди по середній дорозі. Через три роки, на Димитров день, зійдемося всі троє на цім роздоріжжі й побачимо, хто скільки

Ночував овинщик у панській клуні, і не було йому ночами спокою: те хтось колосники пересуває, то ціпами стукає - тільки гуркіт лунає, то просто шум коштує. Розв'язав овинщик дізнатися, хто ж це ночами спати йому не дає. У ту ніч не став він спати лягати, сіл у клуні

Рабл-азат подарував Мусі-Пехамбару дев'ятсот років життя. Ці роки пройшли, і Муса-Пехамбар став перед Рабл-Азатом, який йому сказав:

- Ну, Муса, настала твоя смертна година. Заблагав Муса-Пехамбар:

- Про світло моїх очей! Протягом свого життя триста років я кочував, це у рахунок не бери, триста

Було б просто соромно, розповівши вам, як я це зробив недавно, про великий Гобе, не повернутися до нього знову, щоб довести вам: яким би мудрим він не був, однаково він виявився не розумніше своєї дружини. За дійсну мудрість і шанують її пам'ять.

Батько Гоба, ще перше ніж той прославився своєю мудрістю, розв'язав з його матінкою, що юнакові прийшов час одружитися.

Жив-Був купець багатий, був у нього великий корабель, і на цьому кораблі плавав він у іноземні держави й торгував з ними. Одного разу купцеві не пощастило у море: купець посадив корабель на мілину, довго бився, але зняти не міг. На дев'яту ніч опівночі на корабель із води піднявся водяник і говорить купцеві: «Віддай мені те, що ти будинку не знаєш, і корабель зійде з мілини». Думав-Подумав

Жив колись юнак по імені Салам. Серце у Салама було добре, не любив він тільки людей злих і низьких. Його дядько слил більшим скнарою, і хоча й так був багатієм, йому хотілося розбагатіти ще більше.

Одного разу дядько Салама забив корову. Частина м'яса він продав, частина з'їв, а племінникові не дав ні шматочка.