Був колись у одному сільці монастир, і всі жителі села полягали його парафіянами. Проповіді настоятеля цього монастиря, людину знаючого й у справах мирських, і у загробному житті, збиралися слухати не тільки околишні жителі, але найчастіше й городяни. Та монастир квітнув від достатку приношень. Тому при монастирі, крім ченців,

Давним-давно жили у одному селі чоловік із дружиною. Бідно вони жили. Чоловік той ледачим був, селянської праці не любив, тільки й робив, що цілими днями по двору тинявся. А дружина його з ранку до ночі у поле трудилася - так тільки ось багатства ніяк не додавалося! Трапилося це якось увечері. Заглянула дружина у комору, а там нічого, крім жменьки

Жили-Минулого два брати. Зовсім вони зубожіли, не знали, де й грошей роздобути. Нарешті старший додумався:

- Ось що, братик, підемо-но ми з тобою по білу світу, будемо брехнею заробляти. Один піде вперед, а іншої за ним, брехня підтверджувати.

Так і зробили.

Прийшов старший брат у село

Ось що розповідають, ось що переказують у наших краях. У селищі Кальтанисетта жив молодий пастух, по імені Мартино. Носив він завжди залатану куртку із грубого сукна, рвані черевики, старий повстяний капелюх, а через плече - полотняну сумку. "Е, - скажете ви, - навіщо

Жили колись старий і баба. У них дітей довго не було. Горювали вони, думали, що так бездітними й умруть. Та раптом народився у них син. Прожив він один день і стала як однорічна дитина. Прожив два дні - став як дворічний. Прожив дванадцять днів - став начебто дванадцятирічний. Прийшов він до батька й говорить:

- Чую я. що у мені дванадцять

Було у одного пана три сини: два розумні, а третій, молодший, - дурень. За старих часів так у всіх панів водилося.

Жив собі пан, поживав, так зостарився, а сини виросли. Став він думати так ворожити, кому із синів маєток залишити. Заспорили розумні сини.

- Моїм повинне бути маєток! - говорить один.

- Ні, моїм! - не уступає

Ця історія приключилася у Тибеті давним-давно. Жили-Минулого три парубки. Один, по імені Пунцок, був сином вождя, другий, Вангду, походив з багатої сім'ї, а третій, Топгьял, був бідняком. Вони були дуже дружні між собою й, коли було потрібно розв'язати якусь проблему, говорили, що одна

Трапилося якось раз одному самураєві заночувати у простій селянській хатині. Приготував йому селянин постіль і запитує:

- Не чи накаже пан прикрити його чим-небудь на ніч?

Відповідає йому гордо самурай:

- Це ви, мужики, звикли у теплі ніжитися. А я — воїн! Мені траплялося ночувати під відкритим небом у будь-яку непогоду. чи Я стану боятися нічного холодку!

Під - ранок

Жив-Був старий, робив він діжі, а на хліб йому не вистачало, та й не мудро — на старості-те років багато не напрацюєш. Одного разу сусід і говорить старому:

- Зроби мені нову діжу, дам тобі хліба.

Добре. Видовбав старий добру діжу й поніс

Давним-давно жив на світі один мудрий і заповзятливий король. Щоб захистити від ворогів своє королівство, на схилах прилеглих гір він велів звести два високі білі замки. Усі б добре, але тільки варти там було малувате.

Коли військові радники — маршали так генерали