За давніх часів жив у Снайфедле пастор по імені Йоун, а на прізвисько Стійкий. Він був сином Торлейва. Пастор Йоун була людей мудра, і у ті часи це для багатьох було більшим благом. Він був двічі одружений, першу його дружину кликали Сесселья, вона народила пасторові трьох дітей, один з них жив разом з батьком, і кликали

Запитав раз ґедзь комара: «Ти що опівдні не літаєш?» — «Так пекуче мені, - говорить комар, - я дуже жирний. А ти що під час дощу не літаєш?» — «Так я дуже ошатний, - говорить ґедзь, - боюся, забруднюся!»

Жив колись строкатий барс. Одного разу відправився він на полювання й вистежив у лісі корову. Кинувся на неї барс, задер і прийнявся було їсти. Раптом через кущ вийшло теля-бичок, підійшов до корови й став жалібно мукати. Пошкодував барс бичка й сказав йому:

- Підемо із мною, будемо жити разом. А залишишся тут один — загинеш: або вовк, або ведмідь тебе з'їдять!

Пішов

Жив на світі один скнара. Так і не сходило у нього з мови: «Треба берегти добро. Треба зберігати добро, на тому господарство коштує». Якось раз надвечір прийшов до ощадливого один приятель подивитися, як він господарює. У будинку було темне, хоч ока виколи.

Паслися одного разу ввечері на лузі чотири кобили так жеребеночек при них. Вийшов вовк із близького лісу, і сподобався йому жеребеночек. Але той вовка примітив, сховався за кобил. Вовк сунувся було, а кобили — ну лягаться! Копита куті, блищать, боязно вовкові підступитися. А отут і батрак прийшов, бачить — коня турбуються. Вовка-Те він не доглядел, але коней зібрав

Жили-Минулого три молодці. Дійшла до них якось поголоска, що у старому колодязі живуть три дівчата-красуні, і захотілося молодцям побрати їх собі у дружин; так і розв'язали: більший побере у дружин старшу дівчину, середній - середню, а менший - молодшу.

Ось добралися вони до колодязя,

Жила не жила Шудукай, і було у неї п'ять дочок.

Одного разу Шудукай приготувала смачну ношу. Тільки думала розкласти кашу по тарілках, так бачить — не вистачає ложок.

Відправилася вона у ліс, щоб зрубати дерево й вирізати з нього ложки, і зустріла вовка.

- Здраствуй, Шудукай! Куди йдеш? - запитав вовк.

- У ліс я йду,

Потік гірський Кара-Су любив латаття-йгу, що у заводях рjсла. Більша, жовта, як ока зеленого бога-кургамиша.

Добре.

Цілує, ласкаво посмикує плечима м'якими Кара-Су. Йгу як амулет підстрибує, сміється:

- Тль... тль...

Кара-Су говорить:

- Чому ти мене

Є біля міста Чжаочжоу два мости. Великий кам'яний, той, що південніше міста, Лу Бань побудував; Малий кам'яний, той, що до заходу, — молодша сестра Лу Лазня, по прозванню Лу Цзя.

Мандрували одного разу Лу Бань із сестрою по Піднебесній, до міста Чжаочжоу прибутки. Здалеку видні його жовті стіни, так не так просто у місто ввійти, ріка Сяохе на шляху вирує

Давно-давно жили-минулого Кутха із дружиною. Одного разу Кутха побрав вудки й пішов до моря за рибою. Прийшов до моря, прийнявся вудити рибу. Багато наловив. Маленьких рибок викидав, а більших вибирав собі. Найбільших риб запріг і відразу ж поїхав додому. Дорогою обіцяв рибам:

- Ну, риби, везіть мене гарненько, тоді я вас досита годувати буду: на кожній стоянці буду