Опис образа Лопахіна в п’єсі “Вишневий сад”
От цю зміну суспільних формацій і показав Чехов п’єсі “Вишневий сад”. Представником буржуазії в п’єсі є Лопахин. Він, виходець із простого народу, зумів стати хазяїном життя. “Тільки що от богатий, грошей багато, а коли подумати й розібратися, то мужиком-мужиком”,- говорить він. Лопахин живе в той час, коли над миром панував один пан і бог – голий чистоган. Може бути, Лопахин не був би такою людиною, якби жив іншим часом. Він був вихідцем з мужиків, його дід перебував у кріпосної залежності в панів Раневских. Дуже рано він зрозумів,
Він вихований, знає, як говорити з панами. Його голос стає м’яким, добрим, коли він утішає Раневскую, Але Лопахин – це” капіталіст. Йому потрібні гроші, і він їх добуває будь-яким шляхом. Він буквально вимагає, щоб Раневская продала йому вишневий сад. Лопахин рішучий і напористий у досягненні поставленої мети. Вишневий сад – його давня мрія, і він купує його. Якщо йому потрібні будуть гроші, він дістане їх. Не пошкодує
Збереглися в нього, щоправда, деякі риси гарної людини: у нього “тонкі, ніжні руки”, він добрий і чуйний на пещення. Не зовсім байдужий він і до краси: “А коли мій мак цвів, що це була за картина!” Але відразу чуємо від нього: “заробив сорок тисяч…”
Лопахин не приховує ні від кого, що він “мужик… попросту”. Він зовсім не віддаляється від народу. Очевидно, він уважає, що краще не сідати в чужі сани й не лізти “зі свинячим рилом у калашний ряд”..
У п’єсі Чехов показав торжество буржуазії. Але він переконує глядача, що це панування тимчасове, тому що йому на зміну йде інша сила – творча, демократично настроєна інтелігенція, що перетворить мир на інших, справедливих початках. Він виходить із тієї думки, що в реальному житті люди не так часто сваряться, миряться, б’ються й стріляються, як це відбувається в сучасних п’єсах. Набагато частіше вони просто гуляють, розмовляють, п’ють чай, а в цей час і розбиваються їхні серця, будуються або руйнуються долі. Увага зосереджена не на події, а на внутрішньому світі героїв, настрої, почутті, думках. Із цього й народився прийом Чехова, що тепер прийнято називати значеннєвим підтекстом, “підводним плином”, “теорією айсберга”.
“На сцені повинне бути всі так само просто й так само складно, як у житті” (Чехов). І дійсно, у добутках А. П. Чехова ми бачимо не зображення самого побуту, як це було в А. Н. Островського, а відношення кнему.
Основний задум Чехова в створенні нової п’єси не міг не відбитися на особливостях драматичного добутку у звичайному його розумінні (зав’язка, розвиток дії й т. д.). Сюжет новий, фабула відсутня. У Чехова сюжет – доля Росії, а фабула – лише зчеплення подій. Можна сказати, що п’єса Чехова тримається не на інтризі, а на настрої. У композиції добутку цей особливий ліричний настрій створюють монологи героїв, вигуку (“Прощай, старе життя!”), ритмічні паузи. Навіть пейзаж вишневого в кольорі використає Чехов, щоб передати ностальгічний смуток Раневской і Гаева по старому безтурботному життю
Цікаві також чеховські деталі: звук струни, що лопнула, як оттеняющий і посилююче емоційне враження, бутафорія, репліки, а не тільки пейзаж, як в Островського. Наприклад, телеграма, що одержала Раневская на самому початку п’єси, є як би символом старого життя. Одержуючи її наприкінці п’єси, Раневская тим самим не може відмовитися від старого життя, вона вертається туди. Ця деталь (телеграма) допомагає оцінити відношення Чехова до Раневской, що не змогла переступити в нове життя
Ліричний настрій п’єси зв’язаний і з особливістю її жанру, що сам автор визначав як “ліричну комедію” . Визначаючи жанр п’єси, не можна не відзначити, що в Чехова немає позитивного героя, наявність якого було характерно для добутків попередників. У п’єсі Чехова немає однозначної оцінки характерів героїв. Наприклад, Шарлотта Іванівна в Чехова й комічний, і в той же час трагічний герой. Але в п’єсі є єдиний герой, якого автор оцінює нещадно, – це Яша. “Вишневий сад” – це комедія старих віджилих типів людей, що пережили свій час. Чехів зі смутком підсміюється над своїми героями. Над старим Гаевим, “прожившим свій стан на льодяниках”, якому ще більше “древній” Фірс по звичці радить, які “брючки” надягти, над Раневской, клявшейся в любові до Батьківщини й відразу ж виїжджаючої назад у Париж, поки не передумав вертатися коханець. Навіть над Петей Трофимовим, що, здавалося б, символізує відновлення Росії, Чехов іронізує, називаючи його “вічним студентом”.
Прагнення Чехова показати широке соціальне тло подій, що відбуваються в п’єсі, приводить до того, що він зображує велику кількість внесценических персонажів. Всі люди, які колись були пов’язані з маєтком, як би оточують його, впливають на життя реально діючих персонажів (батько Лопахина, батьки Раневской, її чоловік і син, паризький коханець, тіточка Ані, до якої збираються звертатися за грішми, і т. д.).
Безсумнівною художньою вартістю п’єси можна вважати максимально проста, природна й індивідуалізована мова персонажів. Захоплені мовлення Гаева, повтори деяких слів, що роблять його мовлення мелодійної, його більярдні терміни, забавні репліки Шарлотти Іванівни, стриманий мова “лакея з гарного будинку” Фірса, купецька говорок Лопахина індивідуалізують персонажів, свідчать про талановитість їх творця
Але новаторство Чехова в той час було далеко не очевидним для сучасників, тому що глядач, вихований на творах Пушкіна, Лєрмонтова, Островського, не міг осягти драматургії Чехова. Автор довго намагався переконати й акторів, і режисерів у тім, що його п’єса – це комедія, а не трагедія. У той^-те й новаторство Чехова, що в нього немає зовнішнього конфлікту, його конфлікт внутрішній. Він заснований на невідповідності внутрішнього щиросердечного стану й навколишньої дійсності
Художня своєрідність п’єси “Вишневий сад” допомагає нам зрозуміти, чому п’єси Чехова дотепер цікаві, актуальні, а також чому їхнього автора називають одним з основоположників “нового театру”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)