Зображення А. П. Чеховим нового життя в п’єсі “Вишневий сад”

П’єса “Вишневий сад” була створена Чеховим в 1903 році. Проблематика її була актуальної для того часу, вона відповідала на питання, які хвилювали російське суспільство на початку XX століття. Чехів показав у п’єсі загибель дворянського класу в результаті розпаду економічних підвалин дворянського суспільства і його духовної кризи, загибель, що була історично закономірна. Залишки феодально-дворянського ладу й побуту повинні були звалитися й неминуче звалилися під напором капіталізму. На зміну Раневским і Гаевым прийшла нова суспільна

сила – буржуазія, втілена в образі заповзятливого купця-промисловця Лопахина.

Лопахин – розумний енергійний ділок, людина нової формації, що вийшов з рядів кріпосного селянства. Величезна енергія, заповзятливість, широкий розмах роботи – всі ці риси характерні для нього. Людина він взагалі добрий, серцевий, що ясно з його відношення Краневской.

Він пропонує правильний план порятунку маєтку Раневской, але та відкидає цей план, уважаючи його невартим. Лопахин не позбавлений эстетического почуття й захоплюється картиною квітучого маку, але тверезий практичний розум його завжди спрямований на ділові

операції. Він відразу говорить, що одержав від цього маку сорок тисяч доходу

Трофимов відзначає, що в Лопахина “тонкі, ніжні пальці, як в артиста… тонка, ніжна душа”. Лопахин стає хазяїном маєтку, створеного працею його предків. І тут він тріумфує, тут проявляються риси Лопахина-Користолюбця, Лопахина-хищника: “Пускай всі, як я бажаю! Іде новий поміщик, власник вишневого саду!

За все можу заплатити!”. Чехова хвилює питання про те, хто здатний успадкувати багатство російського життя, символом якого виступають у п’єсі розкішний Вишневий сад і садиба Раневской. Лопахин не здатний піднятися до розуміння загальнонаціональних інтересів. Цей покупець поміщицьких садиб по-варварськи знищує вишневий сад, рівного якому в Росії немає. Сам того не підозрюючи, він виконує роль “хижого звіра”, що з’їдає “усе, що попадається йому на шляху”. Думаючи про Майбутнє Росії, Чехов пильно вдивляється в риси нової демократичної молоді

“Вічний студент”, різночинець, син лікаря Трофимов представляє демократичні сили країни, які протистоять і паразитизму барства, і руйнівної діяльності набувачів. Трофимова відрізняє гаряча віра в торжество справедливості життя в недалекому майбутньому. Він говорить Лопахину: “Людство йде до вищої правди, до вищого щастя, яке тільки можливо на землі, і я в перших рядах”.

На питання Лопахина, чи дійде він, Петя відповідає, що дійде або вкаже шлях іншим. От чому ця людина винятково чесна, не скований забобонами, позбавлений приобретательских інтересів. У ньому відбиваються революційні настрої демократичного студентства. Людина безкорисливий і самовідданий, стійкий перед особою жорстокості й негод, твердо впевнений, що він іде по вірному шляху, Петя в той же час мало знає життя: він витає в хмарах романтичних подань, трохи чудакувата, а іноді й смішний

Письменник не ідеалізує Трофимова, зображуючи його звичайним, середнім інтелігентом, людиною безумовно передових переконань, але не позбавленого слабості й недоліків. Сам Чехов визнавав, що образ Трофимова в нього недопрацьований у силу цензурних міркувань. Корисна суспільна функція таких, як Трофимов, полягає в пробудженні суспільної самосвідомості

Своєю критикою несправедливого життя, захистом людського достоїнства, закликом до вільного життя він сприяє пробудженню свідомості Ані, зароджує в ній спрагу розумного духовного миру. Ця роль Трофимова знаходить висвітлення в мові даного літературного персонажа. Викриваючи, переконуючи, призиваючи, Трофимов говорить схвильовано, емоційно. Ідеї Трофимова в їхньою яркою, образній формі довірливо усмоктує в себе Аня. Але шлях Ані до нового життя важкий. По складу характеру вона багато в чому схожа на матір

На початку п’єси Аня безтурботна, тому що вона звикла жити безтурботно, не думаючи про завтрашній день. Але все це не заважає Ані порвати зі звичними їй поглядами й життєвим укладом. Нові погляди її ще наївні, але вона назавжди прощається зі старим будинком і старим миром. Звертаючись до матері, Аня говорить: “Підемо із мною, підемо, мила, звідси, підемо! Ми насадимо новий сад, роскошнее цього, ти побачиш його, зрозумієш, і радість, тиха, глибока радість опуститься на твою душу, як сонце у вечірню годину, і ти посміхнешся, мама!” У ці захоплені, повному глибокого почуття й поезії вигуку Ані Мова йде про квітучому, розкішному саду, у якому повинна перетворитися вся Росія

“Здраствуй, нове життя!” – ці слова наприкінці п’єси ще убедительнее доводять близькість щастя, “кроки якого вже чутні”. Трофимов і Аня – це молода Росія, Росія майбутнього, що йде на зміну Росії раневских і лопахиных.

Так виразилися в “Вишневому саду” віяння визвольного руху й жагуча мрія Чехова про вільну людину й прекрасне життя. Соціальне значення “Вишневого саду” полягає в тому, що в цій п’єсі Чехов виразив упевненість


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зображення А. П. Чеховим нового життя в п’єсі “Вишневий сад”

Categories: Нові твори

Links