Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Місто Калинов і його мешканці в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

Місто Калинов і його мешканці в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

1. Загальна характеристика місця дії. 2. Калиновская “еліта”. 3. Залежність людей від самодурів 4. “Вільні пташинки” Калинова. “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі!

” – так А. Н. Островський характеризує місце дії п’єси вустами одного з персонажів, спостережливого й дотепного винахідника-самоучки Кулигина. Примітно, що п’єса починається зі сцени, у якій цей же герой любується видом на Волгу. Автор немов невзначай протиставляє красу природи, неосяжність її просторів святенницькому провінційному побуту. Люди,

що мають вагу в Калиновском суспільстві, у переважній більшості намагаються представитися в найкращому світлі перед сторонніми, а “своїх домашніх їдять поедом”. Одним з яскравих представників калиновской “еліти” є багатий купець Савел Прокофьич Дикої.

У сімейному колі він нестерпний тиран, який усе бояться. Його дружина щоранку тремтить: “Панотця, не розсердите! Голубчики, не розсердите!

” Однак Дикої здатний розсердитися без особливих причин: тоді він радий з лайкою накинутися на своїх домочадців і найманих робітників. Усім, хто в нього служить, Дикої постійно недоплачує, так що багато

працівників скаржаться городничему. На вмовляння городничего, що запропонувало купцеві платити своїм працівникам як ведеться, Дикої спокійно відповів, що із цих недоплат у нього скапливаются значні суми, а городничему чи варто турбуватися про такі дрібниці? Низькість натури Дикого проявляється й у тім, що невдоволення, що він не вправі виразити винуватцеві, скажений купчина зганяє на безмовні домашні. Ця людина без зазору совісті готова відняти покладену частку спадщини у своїх племінників, тим більше що в заповіті їхньої бабусі залишена лазівка – племінники вправі одержати спадщину тільки в тому випадку, якщо вони будуть шанобливі до дядька.

“…Хоч би ви й були до нього шанобливі, нешто хто йому заборонить сказати-те, що ви нешанобливі? ” – розважливо говорить Борисові Кулигин. Знаючи місцеві вдачі, Кулигин переконаний, що племінники Дикого залишаться ні із чим – зрячи Борис терпить дядину лайка. “Нашій би господарці за ним бути, вона б його незабаром припинила”, – думає служниця в будинку Кабанових, говорячи про Дикий і Кабанихе.

Справді з Кабанихой Дикої розмовляє, як з рівною людиною, з яким він може поділитися своїми проблемами. Дикої розповідає Кабанихе про випадок, що чудово ілюструє сутність характеру Дикого: спочатку він вилаяв мужика, що зажадав у нього гроші за привезені дрова, а потім прилюдно кланявся мужикові й просив прощення. Справа в тому, що ця неприємність відбулася під час великого поста: вилаявши мужика, Дикої згрішив, хоча точно так само він грішить постійно, не занадто цим спантеличуючись. Взагалі Дикої, як легко помітити з тексту п’єси, не занадто піклується про те, щоб виглядати пристойно.

Він лає племінника прямо на вулиці, готовий накричати на кожний, де завгодно. Не така Кабаниха – вона теж тиранить своїх домашніх, але “під видом благочестя”. Будинок Кабанихи – рай для мандрівників і прочан, яких купчиха радо приймає відповідно до стародавнього російського звичаю.

Звідки з’явився цей звичай? У Євангелії розповідається, що Христос учив своїх послідовників допомагати нужденної, говорячи, що зроблене для “одного з малих цих” у підсумку зроблено як би для Нього Самого. Кабаниха свято зберігає стародавні звичаї, які для неї є чи ледве не основами мирозданья. Але вона не вважає гріхом те, що “точить, какржа залізо” свого сина й невістку Дочка Кабанихи зрештою не витримує й тікає з коханцем, син поступово стає п’яницею, а невістка від розпачу кидається в ріку.

Побожність і благочестя Кабанихи виявляються лише формою без змісту. За словами Христа, такі люди подібні до трун, які акуратно пофарбовані зовні, а усередині повні нечистот. Чимало людей залежать від Дикого, Кабанихи і їм подібних. Безрадісне існування людей, що живуть у постійній напрузі й страху Так чи інакше в них піднімається протест проти постійного придушення особистості. Тільки проявляється цей протест найчастіше виродливим або трагічним образом.

Син Кабанихи, у сімейному побуті покірно терпить повчальні повчання владної матері, вирвавшись на кілька днів з будинку, забуває про усім у безпробудній пиятиці: “Так, як же, зв’язаний! Він як виїде, так зап’є”. Любов Бориса й Катерини теж свого роду протест проти гнітючої обстановки, у якій вони живуть. Не радість Приносить ця любов, хоч вона й взаємна: протест проти лицемірства й удавання, звичайного в Калинове, змушує Катерину зізнатися перед чоловіком у своєму гріху, а протест проти повернення до осоружного способу життя штовхає жінку у воду. Найбільш продуманим виявляється протест Варвари – вона тікає разом з Кудряшом, тобто виривається з обстановки святенництва й тиранства. Кудряш – особистість по-своєму примітна.

Цей ухарь нікого не боїться, навіть грізного “воїна” Дикого, у якого він працював: “… Я перед ним рабствовать не стану”. Кудряш не має багатство, зате він уміє поставити себе в суспільстві людей, у тому числі й таких як Дикої: “Я грубіян уважаюся, за що ж він мене тримає? Стало бути, я йому потрібний. Ну, виходить, я його й не боюся, а пущай він мене боїться”.

Таким чином, ми бачимо, що в Кудряша розвинене почуття власного достоїнства, він людина рішучий і хоробрий. Звичайно, він аж ніяк не якийсь ідеал. Кудряш теж є продуктом того суспільства, у якому він живе “З вовками жити – по-вовчі вити” – відповідно до цього стародавнього прислів’я Кудряш не ладь би пообломать боку Дикому, якби відшукалося кілька таких же розпачливих хлопців для компанії, або ж “уважити” самодура іншим способом, спокусивши його дочку. Інший тип людини, що не залежить від калиновских самодурів, виявляє собою винахідник-самоучка Кулигин. Ця людина, як і Кудряш, превосходно знає, яка таємниця місцевих тузів.

Він не будує ніяких ілюзій щодо своїх співгромадян і проте ця людина щаслива. Людська низькість не заслоняє йому краси миру, марновірство не отруює його душі, а науковий пошук надає його життю високий зміст: “А ви боїтеся й глянути-те на небо, тремтіння вас бере! Із усього-те ви собі пугал наробили. ех, народ!

Я от не боюся”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) Олександр Миколайович Островський найбільший драматург минулого сторіччя. Його знамениті п’єси й донині входять у репертуар багатьох театрів Росії. “Він почав незвичайно,” писав про нього И. С. Тургенєв. Після того, як Островський прочитав свою першу п’єсу “Картина сімейного щастя”, його відразу ж охрестили,...
  2. Скорочено драми Гроза Островського А. Н ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин...
  3. Образ “жорстокого миру” у драматургії А. Н. Островського (по одній з п’єс “Гроза” або “Безприданниця”) Уже на початку свого творчого шляху А. Н. Островський звертається до зображення “темних” сторін у житті російського суспільства. У світі, що критики охрестили “темним царством”, панують деспотизм і неуцтво, самодурство й жадібність, ворожість до вільного прояву особистості й святенництво. Образ такого “жорстокого миру” Островський створює в п’єсі “Гроза”, що стала...
  4. Образи самодурів у драмі А. Н. Островського “Гроза” Уж такого-те ругателя, як у нас Савел Прокофъич, пошукати ще!.. Гарна теж і Кабаниха. А. Островський. Гроза У своїй драмі “Гроза” А. Н. Островський яскраво й жваво зобразив “темне царство” російської провінції, що придушує кращі людські почуття й прагнення. Автор не тільки першим увів у літературу слово “самодур”, але й...
  5. Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але...
  6. Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
  7. Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно...
  8. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
  9. Побут і вдачі купецтва в драмі А. Н. Островського “Гроза” Гроза – явище в природі що очищає й необхідне. Вона приносить із собою свіжість і прохолодь після виснажливої жари, живлющу вологу після суши. Вона несе що очищає, оновлююча дія. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XІX століття п’єса А. Н. Островського “Гроза”. Велика російська...
  10. Російське купецтво в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” На мій погляд, п’єса А. Н. Островського “Гроза” становить особливий інтерес для читачів, тому що в ній описується не тільки міжособистісний конфлікт, але й дається досить повна характеристика російського купецтва середини XIX століття. Для того, щоб зрозуміти життя суспільства, описаного в добутку, треба, звичайно, проаналізувати характери деяких діючих осіб. Марфа...
  11. Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
  12. Образи-Символи в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Образ грози. Час у п’єсі. 2. Сни Катерини й символічні образи кінця світла 3. Герої-Символи: Дикої й Кабаниха. Уже сама назва п’єси А. Н. Островського “Гроза” символічно. Гроза – це не тільки атмосферне явище, це алегоричне позначення взаємин між старшими й молодшими, що мають влада й зависимими. “…Тижня дві...
  13. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  14. Побут і вдачі міста Калинова в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” Побут і вдачі міста Калинова в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”. “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі! А. Н. Островський П’єса ” Гроза” А. Н. Островського створена в 1859 році. У своєму добутку автор яскраво показав безліч звичаїв і вдач, що існують у той час у Росії. На прикладі...
  15. Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було...
  16. Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
  17. Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час...
  18. Біблійні мотиви в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У сюжеті “Грози” Островського одержують послідовне втілення різні біблійні мотиви. Один з таких мотивів – мотив гріха, воздаяния за нього й покаяння. Мотив цей послідовно втілюється в мовленні персонажів, у їхніх думках, у розвитку сюжетної дії, у глибинному, філософському підтексті п’єси. Про гріх постійно згадує Марфа Ігнатіївна Кабанова: “От чи...
  19. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає...
  20. Дикої й Кабаниха. Основні риси самодурства (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) П’єса “Гроза” займає особливе місце у творчості Островського. У цій п’єсі драматург найбільше яскраво обрисував “мир темного царства”, мир купців-самодурів, мир неуцтва, сваволі й деспотизму, домашньої тиранії. Дія в п’єсі розвертається в маленькому містечку на Волзі – Калинове. Життя тут, на перший погляд, являє собою якусь патріархальну ідилію. Місто весь...
Місто Калинов і його мешканці в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”
«
»