Логофет
ПАХОМИЙ СЕРБ (Логофет) (розум. після 1484) – укладач і редактор ряду житій, похвальних “слів”, служб і канонів, перекладач і переписувач. Між 1429 і 1438 р. у званні ієромонаха він прибув з Афона в Новгород, на початку 40-х рр. переїхав у Троїце-Сергієву лавру й жив після цього головним чином там, хоча неодноразово в Новгород вертався
И в Новгороді, і в Москві він виконував як письменник-професіонал літературні замовлення архієпископів і великих князів і виявився одним із плодовитейших письменників Древньої Русі. Усього їм написано десять
П. С. переслідував як письменник головним чином практичні церковно-службові цілі. Він добре володів стилем слов’янської богослужбової літератури й не бачив нічого негожого в запозиченнях із чужих добутків, у повтореннях самого себе (особливо у вступах до ряду житій), у створенні своїх редакцій – шляхом невеликої переробки тексту, мозаїчного з’єднання й просто доповнення передмовою й післямовою чужих добутків. Але при цьому він користувався й усними джерелами, і деякі його житія створені майже винятково на підставі чутих їм оповідань сучасників-очевидців
Прозаїчні добутки П. С. будуються звичайно за чіткою схемою: передмова, основна частина, висновок. У передмовах говориться про важливість прославляння свят або святих. У риторичних вступах, відступах, похвалах і т. п. Мова П. С. штучно ускладнена, витиеват і наближається до стилю стихир, канонів і акафістів (з акафістами, зокрема, його ріднять численні хайретизми, тобто звертання до прославляють лицам, що, що починаються словом “радуйся”).
Оповідання в житіях починається, як правило, оповіданням про батьків святого, потім треба опис його життя й подвигів, перерива постійно діалогами й міркуваннями діючих осіб, повчальними авторськими зауваженнями й похвальними мовленнями, іноді досить великими, а завершується ланцюжком оповідань про чудеса. У сюжетному оповіданні мова П. С. проста й діловитий.
Ці житія, засновані на усних переказах або інших письмових джерелах і документах, багаті історико-літературним і властиво історичним матеріалом. У перший період свого перебування в Новгороді П. С. з доручення архієпископа Юхимія II створив комплекс добутків, присвячених Варлааму Хутинскому: нову редакцію житія (див. Житіє Варлаама Хутинского), похвальне “слово” і службу, а також похвальне “слово” і службу святу Знамення Богородиці в Новгороді. Крім того, можливо, у цей час він записав Повість про подорож новгородського архієпископа Іоанна на бісі в Єрусалим. В 40-50-х рр. XV в. П. С. працював у Троїце-Сергієвій лаврі над житіями Сергия й Никона Радонежских, митрополита Олексія, а також над похвальними “словами” і службами цим святим.
В 1459-1461 р. другий раз був у Новгороді й за замовленням архієпископа Іони доповнював старі добутки й писав нові, зокрема житіє колишнього свого замовника, новгородського архієпископа Юхимія II похвальне “слово” на Покрив Богородиці, Службу Антонієві Печерському.
Наприкінці 1461 або в нач. 1462 р. з доручення великого князя Василя II Васильовича й митрополита Феодосія П. С. відправився – у Кирило-Бєлозерський монастир, щоб зібрати там матеріали для замовленого ними житія засновника цього монастиря. Замовлення пояснюється подякою великого князя ченцям цього монастиря за підтримку в момент, коли він був засланий Дмитром Шемякой у Вологду. Житіє Кирила Бєлозерського, що складає з більш ніж 40 оповідань, являє собою найбільше з добутків П. С. і самою насичене конкретною історичною відомостями й іменами. В 1463 р. П. С., очевидно, повернувся в Троїце-Сергієву лавру, але між 1464 і 1470 р. знову повинен був побувати в Новгороді, де з доручення архієпископа Іони написав або відредагував Житіє Сави Вишерского й створив службу св. Онуфрієві. В 1472 р. після перебудови Успенського собору були перенесені мощі митрополита Петра. Великий князь Іван III і митрополит Пилип у зв’язку із цим доручили П. С. написати “слово” і два канони. Тому що в 1474 р. новий Успенський собор звалився, в 1479 р., при наступній його перебудові, із приводу нового перенесення мощів Петра були написані, можливо, теж П. С. нові похвальні “слова”.
Не пізніше 1473 р. П. С. створив свою редакцію Житія князя Михайла Чернігівського й боярина Феодора. В 1473 р. на прохання пермського єпископа Филофея склав канон Стефану Пермському. Після цього, принаймні ще раз, він побував у Новгороді й написав там житія новгородських архієпископів Іоанна (хоча в цьому випадку є сумніву в його авторстві) і Мойсея (не раніше 1484 р.).
Збереглися рукописи, у яких є підстави бачити автографи П. С.
Изд.: Житія Мойсея Новгородського, Юхимія Новгородського, Іони Новгородського // Пам. старий. русявий. літ.- Вип. 4.- С. 10-35; Житія Варлаама Хутинского, Іоанна Новгородського, Михайла й Федора Чернігівських, Слово на Покрив // ВМЧ. Вересень, дні 1-13.-Спб., 1868.- С. 327-347; Вересень, дні 14-24.- Спб., 1869.- С. 1298-1308; ВМЧ. Жовтень, дні 1-3.- Спб., 1870.-З. 17-23, 26-38; ВМЧ. Листопад, дні 1-12.- Спб., 1897.- С. 198-222; Житіє Варлаама Хутинского у двох списках.- Спб., 1877- 1878; Житіє митрополита всея Русі святаго Алексія, складене Пахомием Логофетом.- Спб., 1877-1878.- Вип. 1-2; Леонід, архімандрит Житіє преподобного й богоносного батька нашого Сергия чудотворця й Похвальне слово йому, написане учнем його Епифанием Премудрим в XV столітті.-Спб., 1885; Яблонский В. Пахомнй Серб і його агиографические писання.- Спб., 1908; К у ч к и н У.
Г. М. Прохоров
(2 votes, average: 3.50 out of 5)