Поширення грамотності й поява літератури на Русі

Культура Древньої Русі відбулася від культур місцевих східнослов’янських племен. У теж час, не дивлячись на її слов’янську спрямованість, російська культура активно розвивала контакти із закордонними культурами, у першу чергу з Візантією, Болгарією, країнами Центральної Європи, Скандинавією, Хазарським каганатом і арабським Сходом. Культура Древньої Русі розвивалася настільки стрімко, що вже до XI в. досягла досить високого рівня. У своєму розвитку вона усе більше підкорялася феодальним порядкам, які усе більше переважали в суспільстві.

Більшу роль у її формуванні зіграло християнство, що задало модель російської культури, і визнач перспективу її розвитку на багато століть. При таких більших темпах розвитку культури російському суспільству й державному апарату вже давно був необхідно єдиний і розвинений лист. Усних форм передачі історичної інформації вже не вистачало ні суспільство, ні тим більше усиливающемуся державі. Введення єдиної системи писемності стало ключовим моментом у розвитку російської культури. Це й дозволило нагромадити такий колосальний культурний фонд, що ми маємо на сьогоднішній день. На Русі издревле існували окремі

письмові системи. Але тільки з державотворенням виникла необхідність у єдиному алфавіті. Особливо підсилювалася потреба в листі з розвитком з розвитком приватної власності й торгівлі. Адже необхідність у грамоті відчувалася при складанні торговельних документів, документів, пов’язаних зі спадкуванням. В X в., разом із прийняттям християнства, на Русь була перенесена єдина система листа з Болгарії. Спочатку поширювалися два алфавіти: глаголиця й кирилиця. Але поступово кирилиця узяла гору. Разом з алфавітом і системою пунктуації на Русь були перенесені технічні елементи й прийоми книжкової справи

Утворення на Русі досягало високого рівня. Його одержували в основному при монастирях. Картину масової грамотності навіть у середовищі простих городян малюють часті знахідки берестяних грамот на археологічних розкопках у Новгороді, Пскові, Смоленську й інших містах

Література древньої Русі, з деякою умовністю, підрозділялася на кілька напрямків. Можна виділити три основні з них: суспільно-політична; художня й світська; світова (перекладна) література. Варто відзначити, що границі цих жанрів часто були невловимі й розмиті. Для суспільно-політичної літератури дуже важливим було літописання. На початку XI в. у Києві й Новгороді були написані перші літописи. До кінця XI – початку XII вв. був складений систематичний звід, остаточно відредагований і літературно оброблений ченцем Киевско-Печерського монастиря Нестором. Нам цей звід добре відомий як “Повість минулих літ”.

Цю працю називають енциклопедією давньоруського життя IX – XI вв. У ньому можна знайти інформацію не тільки про історію Русі, але й про її мову, релігію, світогляді, наукових знаннях, мистецтві й т. п.

Жанр літопису одержав досить широкий розвиток. Літопису стали складатися й в інших великі містах

Але не тільки літописами багато суспільно-політичний напрямок давньоруської літератури. Можна віднести до цього жанру такі відомі добутки, як “Слово про Закон і Благодать” митрополита Иллариона ( XI в.); “Повчання до дітей” Володимира Мономаха ( XII в).

У давньоруській художній літературі можна назвати такі утвори: твору Кирила Туровского й Климента Смолятича, “Моління” Данила Заточника й “Слово об полицю Игореве”.

Також на Русі була відома й світова література. Переводилися богословські Твори, естественнонаучние трактати, грецькі романи й візантійські хроніки

З появою на Русі Християнства російське зодчество стало зазнавати впливу від великої Візантії Але поступово в російських майстрів вироблялися власні архітектурні традиції

У Києві, Новгороді, Володимирі-Суздальському, Чернігові, Полоцьку й багатьох інших городах. збереглися пам’ятники видатного кам’яного зодчества,

Залишки Десятинної церкви в Києві, побудованої в кінця X в., збереглися й до наших днів

До кращих добутків російської архітектури належать собор Спасу в Чернігові, храми Софії в Новгороді, Золоті ворота у Володимирі, багато інших чудових пам’ятників давньоруської архітектури

Живопис XI – почала XIII століть свідчить про високий розвиток культури домонгольской Русі

Перед татаро-монгольською навалою, давньоруська культура мала високий рівень розвитку мистецтва, порівнянний із кращими зразками європейської й світової культури того часу

Той час – час розквіту прикладне мистецтва. Русі не було рівних у застосуванні таких самобутніх прийомів, як чернь, перегородчатая емаль, зернь, філігрань. Дуже часто ці прийоми застосовувалися одночасно. Розвиток не обійшов стороною й усна народна творчість. Билинний епос оспівував героїзм у бої й заповзятливість вделах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Поширення грамотності й поява літератури на Русі

Categories: Нові твори

Links