Жив був у тундрі чукча по імені Мачалан.
Багато раз він чув, що у старого ворона є дочка, у якої більші груди.
« Як би мені її побачити? - думає Мачалан. - Зроблюся гарною маленькою рибкою, опущуся у ополонку й почекаю, коли вона прийде по воду!«Захотів старий ворон свіжої води напитися, говорить дочці:
- Дочка, сходь ка принеси води холодненької напитися!
Пішла старша дочка по воду, підійшла до ополонки й побачила гарну гарну маленьку строкату рибку. Захотілося їй піймати рибку. Стала вона рибку ловити, ось ось піймає, а рибка біля руки у'ється, а у ківш не попадає. Замочила дівчина рукав кухлянки. Витяглася вона руку через комір кухлянки й оголили груди. Засміявся старий Мачалан і сказав:
- Правду говорять, що у дочки старого ворона більші груди. Але ти вже не молода, скоро будеш бабою.
Засміявся Мачалан і пішов додому.
Дівчина впала головою у сніг і гірко заплакала.
Чекав чекав старий ворон дочка з водою, та й послав молодшу дочку. Пішла дівчинка й побачила сестру на снігу.
- Чому ти додому не йдеш?
- Ні, я не піду, скажи батькові, Приходить дівчинка, говорить:
- Вона лежить на снігу, не піде додому! Пішов старий:
- Ну, що? У чому справа?
- Треба мною посміявся старий Мачалан! - Та дочка розповіла про рибку.
- Ну добре, добре, і ми посміємося: сьогодні ввечері приїде багатий удівець із дитиною, якій потрібно буде грудне молоко. Мачалан буде його втримувати. Буде у вдівця одна нарта мідних казанів, інша – мідних чайників, третя нарта – зі списами, а четверта – з різним м'ясом…
Ось настала ніч, зійшов місяць. А Мачалану не спиться. Вийшов він зі свого хутряного пологу й пішов навколо яранги. Чує скрип полозів. Хто це міг бути, куди люди так женуть оленів?
А караван усі ближче й ближче, і чується плач дитини, і чоловік умовляє дитину:
- Мовчи, мовчи, скоро ти побереш більші груди, і у ній буде багато, багато молока!
«Ага, – думає Мачалан, – до старого ворона їдуть!» Ось караван порівняв з Мачаланом. Запитують його, далеко чи до старого ворона. Мачалан прагне поговорити з людьми. Пустився Мачалан на хитрість.
- Не знаю, де він, напевно перекочував старий ворон. А навіщо ви до нього їдете?
- Так ось умерла моя дружина, дитина нічого не їсть, не п'є, увесь час плаче й – просить трудь. Люди сказали, що у старого ворона є дочка, у якої більші груди й, напевно, багато молока.
У цей час дитина заплакала. Батько заквапився. Старий Мачалан вчепився за нарту. Він уже встигнув оглянути караван і побачив велике багатство у вдівця й захотів його женити на своїй дочці.
- Ні, немає ніякої дочки у старого ворона, і дружина у нього стара, не годує дітей. Заїдьте краще до мене, я знайду вам багато багато молока.
Принесли дитину у ярангу. Мачалан велів дружині дати свої груди. Побачила дитина дружину Мачалана й закричав:
- Не прагну я старі груди ссати. Побіг Мачалан до братової.
Братова дає груди, а дитина не бере, кричить:
- Не прагну я такі маленькі груди!
- Син мій плаче, у мене серце болить! - виявив удівець і став збиратися у шлях. Побіг Мачалан до своєї племінниці.
Прийшла племінниця, дала дитині груди, а Мачалан повів удівця у полог до своєї дочки.
Настала ніч. Мачалан сидить у багаття й возиться з дитиною, качає чужої дитину й наспівує йому:
- Аучучуть, у мене тепер усе є, і вдівець спить у полозі у дочки.
Ранком прилетів старий ворон, покружився навколо яранги Мачалана й говорить:
- Е е! Що там плаває? Напевно біла белуха плаває.
Мачалан говорить:
- Е е! ще рано, ми ще спимо, почекай!
- Мачалан, подивися, що це у тебе?
Мачалан відкрив ока й став оглядатися. На нартах, де був мідний посуд і списа, лежали купи сміття й бруди. Дочка його лежала вся у бруді, тільки одна голова виднілася з пологу, а сам Мачалан тримав на колінах не дитини, а купу гидоти.
- Ось, Мачалан, ти перший сміявся, а я останній! - сказав старий ворон і полетів.