Заблудився пастух під час пурги й набрів на ведмежий барліг. Ведмідь говорить: – Здраствуй, друг, ти що робиш? Той відповідає:
- Погано, у пургу потрапив.
- Ну, а де твоя сім'я?
- Не знаю, заблудився я.
- Добре, входь. Торбаза, шапку зніми. Ну, спати будемо.
Довго спить ведмідь, і людина спить із ним. Але ось прокинулися. Запитує ведмідь:
- У тебе будинку хто є? Відповідає:
- У мене будинку дружина й маленький син. Ще батько старий і мати баба. Та вони плачуть, говорять: Напевно, син умер, Навесні ведмідь вийшов з барлога. Та людина, виявляється, усю зиму проспав. Ведмідь говорить:
- Агов, друг, прокинься! Світле стало. Тепло стає. А він відповідає: – Спати прагну!
Потім вийшов, запитує: – Дідусь, а де ж мої лижі? Я їх отут поставив.
А ведмідь говорить:
- Друг, їх давним давно лиси з'їли. Людей запитує:
- Де ж моя сім'я? Ведмідь відповідає:
- Близько живе.
А людей говорить:
- Я голодний. Ведмідь йому:
- Почекай ка!
Та ведмідь у барліг увійшов, від свого, ведмежого, стегна шматок відірвав. Потім вийшов.
- Агов, друг, ось тобі м'ясо. Говорить:
- Близько отут твоя сім'я живе. Людей м'ясо побрав. Додому прийшов, батькам розповів, як він спав.