Жила коли те у тундрі гарна дівчина – дочка ворона. Наречені давали батькові за дочку більші череди оленів або готові були самі йти у пастухи на три роки.
Батько ладив у зяті старшого сусідського сина. Дочка ж прагла смугастого киту, – вона давно його любила. Та так набридали наречені красуні, що вона кинулася зі скелі у море…
Не встигнула дівчина дійти до морського дна, як смугастий кит проковтнув її. Опам'яталася дівчина у темряві, набрала жиру, зробила смолоскип і запалила його. Зажила собі спокійно, а кит проковтував усі, у чому наречена бідувала.
Розсердився сусід ворона, втративши наречену сина, і послав своїх синів убити смугастого киту.
Сини – старший і молодший – обоє прагли ж иться на дівчині й охоче поїхали за китом.
Почува дівчина, що наречені її вийшли у море, і сказала про це киту.
Підняв кит хвилі, як сопки, і погнав їх на берег. Не встигнули хлопці вийти у море, як налетіли на них хвилі, підхопили байдару й викинули її далеко на пісок…
Іншим разом ворон посилає синів у море вночі. Спить на хвилях смугастий кит, спить і наречена – не чують, що до них крадеться байдара із двома хлопцями. Підійшли близько. Убили киту. Пригнали до берега.
Усе вороняччя сімейство кинулося знімати з киту жир. Молодший син кинувся у китово нутро, але старший випередив брата, схопив красуню на руки й виніс її.
- Батько, жени м еня, ось моя наречена! Розсердився молодший брат і виїхав у тундру насевер. На шляху зустріло йому стійбище, де роблять юколу з киту, а не із червоної риби. Став він учити жителів, як робити юколу, і побачив там дівчину не гірше, чим наречена киту.
Посватався, батьки дівчини вимагали річної роботи за наречену. Пішов ворон наречений у море, добув там кілька китів і нерп, віддав усе за дівчину. Побрав наречену й відвіз додому.
Зажили брати дружно, тільки у старшого брата не було дітей від красуні дружини. Одного разу старий сусід послав свою дочку за китовим м'ясом до старшого брата й сказав:
- Будеш його дружиною!
Дівчина була некрасива й брудна. Вона розплакалася, дуже вже не хотілося їй іти у дружин до хлопця, у якого гарна дружина. Але раз батько велить – прийшла Дівчина до старшого ворона й просить китового м'яса.
- Немає у мене, попроси у інших, – говорить ворон.
Дали сусіди м'яса, зварив його батько дівчини й покликав старшого ворона, а дочці сказав:
- Іди сідай з ним у полог є м'ясо!
Ледь присіла дівчина, як ворон її вигнав:
- Іди звідси, брудне дівчисько!
Тоді батько тихо сказав дочки: «Іди у холодну ярангу. Однаково будеш його Ввечері батько знову послав дочку до старшого ворона за м'ясом. Розсердився ворон і прогнав дівчину:
- Немає у мене м'яса, і не проси!
Побрав старий у сусідів м'ясо, зварив його, покликав знову старшого ворона, посадив його у полог, подало велике дерев'яне підношення з м'ясом, привів дочку, посадив поруч із вороном, а сам вийшов з пологу й довгим ціпком закріпив порожнину яранги й довго не випускав ворона. Після цього дівчина народила ворону десять синів відразу, і він пішов від своєї гарної дружини.
У сусідньому стійбищі жила хвора жінка. Увечері їй стало так важко дихати, що вона попросила чоловіка покатати її на собаках по тундрі. Старші діти спали, а молодшого вона побрала із собою.
Каталися вони довго, а коли повернулися, виявилося, що втратили дитину.
- Їдемо скоріше шукати дитину! - попросила дружина чоловіка.
- Ні, пізно, ніч темна, ми його однаково не знайдемо, краще завтра!
- Може, він зовсім тут близько!
- Ну, виходить, завтра його скоріше розшукаємо!
Ранком перша дружина старшого брата пішла із племінницею у тундру по ягоди й знайшла у ямці сплячого дитини.
- Дивися, якого хлопчика я народила! - сказала вона племінниці. - Веди мене скоріше у занедбану землянку, я там відпочину.
Вони сховалися у землянці, і собача запряжка, у нартах якої сиділи мати й батько зниклого дитину, проїхала повз них.
Молодший брат затурбувався про дочку й невістці й пішов їх розшукувати. Коли всі вони ввечері верталися з тундри, старший брат побачив зі своєї яранги, що брат несе дитину, а його першу дружину веде племінниця. Побіг старший брат, праг відібрати дитину у брата. Але отут його батько закричав:
- Не смій підходити! Іди до своєї нечепури дружині! Подивитеся на нього, він став такою ж брудний, як його дружина!
- Дайте мені скоріше умитися! - сказав старший брат, але ніхто не допоміг йому. Тоді він сам нагрів води й вимився, і вже не праг іти від першої дружини.
У той же вечір десять його синів від другої дружини прийшли за ним, але він не пішов. Тоді прийшов батько другої дружини, він його прогнав, прийшла дружина – і її прогнав.
Пішли як те брати у тундру полювати на диких оленів, удала було полювання. Повернулися вони з видобутком, старший брат підняв полог, а у його дружини лежать двоє немовлят: хлопчик і дівчинка. Він зрадів.
Приходить увечері друга дружина просить м'яса й кличе його. Тоді він велів молодшому братові щодня посилати їй м'яса.
Прийшла настав час полювати на нерпу, і старший почув на полюванні, що його дружина народила п'ять синів. Кинув він полювання й прибігає додому, а у яранзі чекає його батько другої дружини й говорить:
- Чому ти не приносиш нам м'яса? Чому ти не приходиш їсти?
- Ні, – говорить старший брат, – не прийду я до вас є м'ясо, – я знаю, ти знову закриєш мене зі своєю дочкою!..
Як те взимку вертається старший брат з тундри, де він ставив капкани на звірів, і знову говорять йому:
- Твоя дружина сьогодні народила двох синів! Зайшов він у ярангу, а отут друга дружина прийшла, зоветего м'ясо є. Прогнав він її, а дружині сказав:
- Підемо у твоє стійбище. Не дають мені жити старий і його дочка. Про дітей подбає молодший брат! - Та вони перекочували у стійбище дружини.