Жили два рідних брата, третьої була їхня сестра. Кликали її Киливнаут. Брати виросли, почали вправлятися, щоб стати сабоними. Потім стали сабоними настільки, що при стрілянині з луків ламалися дерев'яні п'яти стріл. Нарешті стали стріляти стрілами з кістяними п'ятами.
Сестра їх була незаміжня.
Та ось стала Киливнаут щодня йти у тундру. Виявляється, вона із чужеплеменником таємно зустрічалася… Однак про це не знали її рідні брати. Та коли Киливнаут завагітніла, то одного разу, зустрівши у тундрі свого таємного чоловіка чужеплеменника, стала йому говорити:
- Убий моїх братів.
Однак її чоловік чужеплеменник говорив їй на це:
- Навіщо ж я буду вбивати їх, адже вони твої рідні брати! Крім того, я не зможу їх убити, тому що вони дуже сабоні. Якщо я нападу на них, то скоріше вони мене вб'ють. Тоді Киливнаут сказала:
- Якщо ти не вб'єш моїх братів, те коли я народжу твоєї дитину, вони вб'ють мене, при цьому скажуть: Ти вийшла заміж за нашого ворога!
Тоді сказав їй чужеплеменник:
- Ну добре; тільки як же ми будемо вбивати твоїх братів?
На це відповіла йому Киливнаут:
- Легко ми вб'ємо їх. Я повернуся додому, і як тільки вони заснуть, я піду до юкольнику, де перебувають їхні луки, переріжу ножем тятиви на їхніх луках, а списа віднесу подалі у тундру. Ти вночі приходь до нас. Так ми легко переб'ємо їх.
Чужеплеменник сказав їй:
- Ну добре, іди додому!
Киливнаут відправилася. Прийшла додому. Брат запитав:
- Киливнаут, чому так довго не приходила додому? Киливнаут відповіла:
- Так просто, я довго ходила по тундрі.
Потім стемніло. Брати заснули. Киливнаут до юкольнику пішла. Луки братів побрала, тятиви ножем перерізувала, списа у тундру віднесла. Уночі прийшов її чоловік чужеплеменник. Киливнаут негайно крикнула братам:
- Ой, вороги прийшли до вас, вставайте!
Брати підхопилися, побігли до юкольнику, піднялися на юкольник, – виявляється, тятиви їх луків перерізані. Тоді вони кинулися туди, де раніше минулого покладені списи. Там вони не знайшли копій і тоді побігли додому. У цей час їх і почали вбивати вороги. Ледь їх ранили вороги, як брати прикинулися мертвими. Отут чоловік чужеплеменник сказав Киливнаут:
- Іди сюди, ти сказала: давай уб'ємо братів! Правду я говорив тобі: не треба вбивати їх, – іди глянь, що зробили ми з ними, убили їх, ось вони!
Киливнаут прийшла, глянула на братів і сказала, чоловікові чужеплеменнику:
- Може бути, вони ще не вмерли, ну но перевір, чи вмерли вони! Спробуй у одного відрізати верхню губу, почни зі старшого брата.
Чоловік чужеплеменник відрізав верхню губу старшого брата, але той не поворухнувся. Киливнаут сказала:
- Цей дійсно вмер, а ну но, у молодшого брата отрежь верхню губу.
Відразу чужеплеменник відрізав верхню губу молодшого брата дружини, і той поворухнувся, тому що він був ще молодий і не мав такого міцного серця, як старший брат, тому йому здалося дуже боляче.
Отут Кнливнаут сказала чоловікові:
- Убий.
Негайно чужеплеменник приколов списом молодшого брата Киливнаут, він негайно вмер. Чужеплеменник сказав:
- Тепер ми поїдемо до мого будинку. Відправилися додому, приїхали, стали жити разом. Ринниналпабоин устав, почав спалювати (ховати) свого брата. Скінчивши спалювати, став збиратися до своєї родички. Добре зібрався, пішов у Алюторку, тому що там перебували близькі його родичка. Там він став поправлятися. Потім видужав Ринниналпабоин. Десять років провів він там, став ще сабоніше. Та тоді він сказав:
- Мабуть, уже прийшов час готуватися. Помніть, у нас є сестра, я знайду її й знищу болісною смертю.
Відразу ж почав Ринниналпабоин збирати своїх близьких родички, яка у нього були, двоюрідних братів, племінників. Зібравши їх, сказав їм Ринниналпабоин:
- Підемо знайдемо нашу сестру й знищимо болісною смертю! Йому сказали:
- Ну, підемо!
Провесною по насту відправилися на північ. Прийшли у стійбище ранком. По приходу Ринниналпабоьгн запитав у працівників цих чужеплеменников:
- Яка юрта моєї сестри? Показали ті працівники чужеплеменников йому юрту й сказали:
- Геть там, серед інших юрт, перебуває їхня юрта. Ринниналпабоин побрав аркан і пішов туди, підійшов до юрти, накинув аркан на сплетення верхніх кінців жердин кістяка юрти й негайно сабоно потягнув і перекинув юрту набік. Його сестра підхопилася й сказала чоловікові:
- Агов, з якої сторони на нас нападають, які вороги? Сказав їй Ринниналпабоин:
- Мовчи, безгубие вороги напали на вас! Довідавшись брата, сестра сказала йому:
- Обережно, тут є племінники твої й племінниці. Ринниналпабоин відповів їй:
- Немає у мене тут ні племінників, ні племінниць, ніякої родички.
Отут Ринниналпабоин сказав працівникам чужеплеменников:
- А ну но, приженете череду оленів сюди!
Працівники чужеплеменников відправилися до череди. Пригнали оленів до стійбища. Піймали двох ненавчених старих оленячих биків і їх близько до юрти підвели. Схопили свою сестру родичка й підтаскала до того місця, де тримали ненавчених оленячих биків. Ринниналпабоин прорізав у щиколоток ніг сестри отвору й через них просмикнув і зав'язав ремені, іншими кінцями прив'язали ремені до ненавчених оленячих биків. Биків відпустили. Бики швидко помчалися у різні сторони. Киливнаут розірвали надвоє. Потім піймали й привели тих оленячих биків. Тепер вони всі були зв'язано один з одним. Один волочив одну ногу, другий іншу ногу Киливнаут.
Чоловік Киливнаут став плакати. Ринниналпабоин убив дітей Киливнаут, так міркуючи: Якщо цих дітей не вбити, то потім, коли виростуть, вони стануть моїми ворогами. Ринниналпабоин сказав чоловікові Киливнаут:
- Тебе я не вб'ю, тому що ти винуватий не був. Наша сестра у всьому винувата одна, і тому ми знищили її болісною смертю.
Та сказав ще Ринниналпабоин ворогам:
- Тепер ми почнемо збиратися до від'їзду додому. Тільки я відокремлю половину вашої череди. Ви запитаєте, чому відокремлює половину нашої череди Ринниналпабоин. Я забираю половину вашої череди тому, що колись ви вбили мого молодшого брата. Ви зробили ще гірше стосовно нас. Якби колись ви мені не зробили кепсько, то тепер я не відібрав би у вас половину оленів, а рідну сестру не вбив би ганебною смертю, і племінників не став би вбивати. Я розсердився ще на вас за те, що мою верхню губу ви відрізали. Не сказав адже ніхто з вас: Не треба вирізати губу! Частина працівників ваших я заберу собі, частина працівників залишу вам.
Ринниналпабоин розділив череду надвоє, половину працівників побрав, половину залишив їм.
Потім відправився Ринниналпабоин зі своїми людьми додому. Після прибуття додому його стали називати Авамилки (безгубий).
Працівникам чужеплеменников Авамилки сказав:
- Тепер ви як зумієте жити, так і живете. Ось ваша череда, опікуйте його. Тільки мені вбивайте оленів, коли я захочу оленячого м'яса. Потім так і жили.