Послало Сонце свою сестру Місяць на землю по ягоди. Ходить Місяць по тундрі, збирає ягоди, зустрічає Воронові. Збирали вони ягоди, збирали й набрали повний посуд. Місяць і говорить:
- Давай відпочинемо небагато! Ворона й відповідає Місяцю:
- Ти відпочивай, а я зараз переберу ягоди.
Заснув Місяць. Стала Ворона розглядати її особа й дивуватися, – ніяк не могла відвести око яка гарна дівчина. Прокинувся Місяць і запитує Ворону:
- Ти спала чи ні?
- Я тільки що прокинулася, прагла будити тебе. Підемо до мене, тут недалеко.
Місяць погодився, і вони пішли.
Увечері до Ворони приїхав брат з полювання. Ворона й говорить потихеньку братові: «Надягни завтра мою одежу й ступай із цією жінкою у тундру по ягоди замість мене».
Так і зробили.
Беруть ягоди. Місяць дивиться, як Ворон ягоди збирає, і запитує:
- Так ти не чи чоловік?
- Ні, – відповідає Ворон. - Ми ж з тобою й учора тут рвали ягоди!
Набрав Місяць ягід у свій посуд, утомилася… Прагла покликати подругу відпочивати разом, а тієї немає.
Став Місяць шукати подругу, а знайшла гарний ніж. Сховала ніж у складки свого плаття, стала чекати подругу й задрімала.
Прокинувся Місяць, а замість ножа – поруч із нею Ворон.
Розплакався Місяць, злякалася. Ворон став її утішати. Піднявся Місяць і полетів до Сонця. Оглянулася на землю, а Ворон летить за нею.
- Не долетиш, далеко! - говорить Місяць.
- Я не залишу тебе, полечу скільки є сечі, а там – упаду на землю й розіб'юся! - відповідає Ворон.
Шкода стало Місяцю Ворона, повернулася вона на землю, і народилося у них дитя.
Чекає, чекає Сонце сестру, чекають діти, співають пісні про Місяць, а її всі немає й немає.
Пішло Сонце на землю, освітило всю тундру.
Заходить Сонце у ярангу Ворона й запитує сестру:.
- Тому ти дотепер ще на землі?
- Так у мене дитя!
Заспорили Сонце з Вороном – чия тепер Місяць? Ворон говорить:
- Вона моя, у неї дитя від мене!
- Ні, вона моя сестра! - говорить Сонце.
Та пішов у них суперечка. Та розв'язали вони – кому жінка краще й швидше зшиє одежу, того й буде Місяць.
Покликав Ворон горностайку, а Сонце – миша. Дали їм зшити по кухлянке. Зшила горностайка кухлянку, а миша ще не починала.
Покликав Ворон тарбагана, а Сонце – евражку біліли зшити хутряні штани. Тарбаган зшила, а у евражки робота й наполовину ще не зроблена.
Покликав Ворон видру, а Сонце – лисові. Веліли їм зшити хутряні панчохи. Зшила видра дві панчохи, а лисиця тільки один.
Покликав Ворон гірську вівцю, а Сонце – росомаху. Дали їм шити торбаза. Зшила гірська вівця торбаза, а росомаха не встигнула.
Покликав Ворон ведмедицю, а Сонце – вовчицю…
Бачить Сонце, що програє, посилає за крижаною жінкою. Приходить крижана жінка – красуня, уся так і світиться. Розсердився Ворон на Сонце, брата Місяця, що у нього такі гарні жінки є.
- Віддай сестру! - говорить Сонце. Подумав подумав Ворон, сказав:
- Немає!
Послало Сонце за сніговою жінкою. Заходить вона у ярангу, пустило Сонце на неї промені, і заблискав, заграв різнобарвними вогнями її вбрання. Відразу світле й весело стало у яранзі.
- Бери свою сестру! - закричав Ворон і забрал обох жінок – крижану й снігову.
Розсердилося Сонце на Ворона, що він забув його сестру, і пішло за море. З тих пір стало у тундрі темно й холодно…