Пішов Сохолилан одружитися на лисові. Побачила його лиса й утекла у тундру.
Пішов Сохолилан одружитися на куріпці. Побрав у дружин куріпку, прожив з нею один день, утекла куріпка додому.
Пішов Сохолилан свататися, а наречена до іншого нареченого втекла. Одружився Сохолилан на жінці, поставив полог, народила дружина двох дітей, сини й дочка. Показала сина чоловікові, а дочка сховала за полог. Ще народила дружина двох синів, а дочка увесь час ховає за пологом.
Пішов Сохолилан у гості до сестри й братові. Пригощають Сохолилана мухомором, а Сохолилан не може удержати його у собі. Тільки проковтне мухомор, він назад вийде. Вимиє сестра мухомор, і знову ковтає його Сохолилан.
Говорить брат Ичча Сохолилану:
- Що твоя дружина будує, ти не знаєш?
- Ні, не знаю, Ичча.
Дала сестра Сохолилану торбоза із шипами на підошві, на яких ходять у ожеледь, і два ціпки, загострені на кінцях.
Приходить Сохолилан додому. А дружина пофарбувала ягідним соком дерев'яного киту й поставила у берега.
- Давай пострибаємо! - говорить дружина.
Не перестрибнув Сохолилан через кит – устромив шипи й ціпка у спину киту. Відіпхнула дружина киту від берега, і пішов кит на дно морське. Просить, молить Сохолилан водорості:
Підніміть мене із дна морського на берег!
Ні, Сохолилан, коли ти ходив по землі, ти рвав волосся у трави!
Говорить Сохолилан кущу:
Допоможи піднятися із дна морського!
Ні, ти палив мене вогнем, коли ходив по тундрі.
Пропливають над Сохолиланом риби. Кричить їм Сохолилан:
- Риби, риби, підніміть мене із дна морського на берег!
Ні, Сохолилан, коли ти ходив по берегу, ти ловив нас і різав на юколу.
Побачив Сохолилан мухомор, заблагав йому. Говоритмухомор:
Ти добре ставився до мене на землі, любив мене й шукав мене, і коли мене їв, тобі весело було, ти пісні співав!
Підняв мухомор Сохолилана із дна морського:
Ось тобі дружина моя. з'їж її, і тобі буде весело!
Сохолилан ліг на берег і співає пісні:
- Я з'їв дружину, і мені стало весело!
Почува дружина голос чоловіка й говорить синам:
Ваш батько йде з гостей, ідіть привезіть його до Покликав батька старший син. Не слухає Сохолилан, пісні співає. Пішов молодший син за батьком, праг підняти його. Висмикнув ніж Сохолилан і зрізав синові на руці бородавку. Побачила матір облитого кров'ю сина й розрізала сама себе на шматки. Та сказала:
- Ноги й руки мої – вечірній зірці, а голова моя – ранковій зорі.
Співає Сохолилан, щоб дружина його почува з того світла. Співає він, співає, і сили його залишають. Підійшов до нього шаман, плюнув йому у рота, і запік він так голосно, що почува дружина його з того світла й здивувалася, як міг сюди потрапити її чоловік. Зробив Сохолилан літаючу байдару з моржевого ікла й полетів до померлої дружини. Та привіз її додому до своїх дітей.
…Прокинувся ранком Сохолилан з важкою головою. Дала йому дружина чаю й м'яса й сказала:
- Ти ледве вчора не вмер від мухомора. Сини тебе знайшли у тундрі, тільки-но наздогнали. Не наздогнали б, так ти високо піднімав ноги.