Історична повість “Михаэль Кольхаас”

Дія ставиться до середини XVI в., до періоду Реформації. Михаэль Кольхаас, головний герой повести, заробляє на життя розведенням і продажем коней. Це проста й справедлива людина, що високо цінує своя честь і достоїнство

Один раз він направляється в Лейпциг і, переходячи через границю, бачить на саксонській стороні в лицарського замка шлагбаум

Він здивований. Йому вже сімнадцять разів доводилося переходити через границю, але жодного разу дорогу йому не перепиняв шлагбаум. З’ясовується, що старий барон, власник замка, умер і на його місце

прийшов його спадкоємець юнкер Венцель фон Тронка. Він^-те й увів ці нововведення. Михаэль Кольхаас оплачує прикордонний внесок і переганяє свій табун на саксонську землю. Однак, коли він наближається до шлагбаума, його окликає з вежі замка чийсь голос і наказує зупинитися. Із замка виходить доглядач і вимагає в Михаэля пропуск, без якого нібито жоден баришник з кіньми не може бути пропущений через границю. Юнкер підтверджує слова доглядача й пропонує з’їздити за пропуском, а в стан залишити пару вороних у нього в стайнях. Михаэль обурений подібним насильством, але робити йому нічого не залишається, як
залишити свого слугу Герзе з вороними, самому з іншим табуном проїхати в Лейпциг на ярмарок, а по шляху, у Дрездене, роздобути пропуск. У дрезденській ратуші від знайомих радників він довідається, що Історія із пропуском – чистий вимисел, і одержує тому письмове підтвердження. Розпродавши табун, він через кілька днів вертається в Тронкенбург за своїми вороними. Там він довідається, що його слуга був побитий і вигнаний із замка. У стайні ж він бачить замість своїх пещених коней пари худих виснажених шкап. Кольхаас відмовляється забирати коней у такому стані й вимагає, щоб йому повернули його вороних у тім виді, у якому він їх залишив. Юнкер іде, ляскаючи перед його носом дверима. Кольхаас залишає своїх коней там, де вони коштують, і їде з погрозою, що доможеться справедливості

Приїхавши додому, він довідається, що його слуга Герзе повернувся весь побитий два тижні назад, але дотепер так і не поправився. Герзе повідомляє Кольхаасу, що його коней нещадно експлуатували, ганяли на непосильні для них орні роботи, замість стайні перевели у свинарник, а коли Герзе повів їх купати за ворота замка, на нього налетіли доглядач і керуючий зі слугами, скинули його з коня в бруд, побили до півсмерті, відібрали коней і прогнали геть із замка

Михаэль Кольхаас обіцяє своєму слузі, що помститься за нього й доможеться справедливості. Він відправляється в Дрезден подавати скаргу в суд. За допомогою знайомого законоведа становить позов, у якому докладно описує насильство, учинене юнкером Венпелем фон Тронка, і вимагає, щоб винний відшкодував йому збиток, а сам поніс заслужене покарання. Після нескінченних, що тривали протягом року дротиків він довідається, що його справа була програна, оскільки в юнкера виявилося дві наділених високой влади родича: Гинц і Кунц фон Тронка, з яких один складається при государі кравчим, а іншої – камергером

Кольхаас не втрачає надії домогтися справедливості й передає свою скаргу особисто бранденбурзькому курфюрстові. Він виявляється дуже засмучений, коли довідається, що курфюрст переадресував її своєму канцлерові, графові Кальгейму, що перебуває у властивості з будинком Тронка. Кольхаас знову одержує відмову й наказ більше не турбувати вищі інстанції своїми плітками й дрязгами. Потім від одного проїзного йому стає відомо, що його вороних як і раніше вживають у Трокенбурге на польових роботах разом з іншими кіньми

Тоді Кольхаас запрошує до себе старосту, свого сусіда, що вже давно збирався розширити свої земельні володіння, і пропонує йому купити все його майно в Бранденбурзі й Саксонії, за винятком коней. Староста приймає його речення. Дружина Михаэля Кольхааса наплутана його планами домагатися визнання своїх прав незаконними способами. Вона пропонує йому свою допомогу, хоче поїхати в Берлін і саму подать прохання государеві, оскільки вважає, що в жінки більше шансів звернути на себе увага. Витівка ця виявляється ще менш удалої, чим всі попередні. Лизбета вертається з небезпечною раною в груди. Очевидно, вона з такою завзятістю пробиралася до государя, що одержала від одного зі стражників удар пікою в груди. Через кілька днів вона вмирає на руках в убитого горем Михаэля.

Повернувшись після похорону додому, Кольхаас становить лист, у якому пропонує юнкерові доставити йому його відгодованих вороних, потім збирає сімох своїх слуг, озброює їх і відправляється на приступ замка. Замок він підпалює, а слуг, незадоволених своїм паном, озброює й приєднує до свого загону. Самому юнкерові Венцелю вдається бігти. Якийсь час він ховається в монастирі, де ігуменею є його тітка. Однак коли Кольхаас із загоном прибуває в монастир, то з’ясовується, що Венцель фон Тронка знову від нього вислизнув і направився Ввиттенберг.

У Виттенберге, розуміючи, що зі своїм загоном у десять чоловік він не зможе впоратися із цілим містом, Кольхаас становить відозву, у якому викладає все, що з ним відбулося, і призиває кожного доброго християнина встати на його сторону. Його загін зростає, кількість прихильників теж збільшується. Він уникає прямого зіткнення з військами, висланими проти нього урядом, і ховається в лісах. Час від часу він вертається до міста й знову й знову підпалює його. На захист Виттенберга виступає ще більш сильний, чим колись, загін в 500 чоловік під командуванням принца Мейссенского. юнкера, Що Вкрився в місті, під охороною перевозять Влейпциг.

Навколо Кольхааса на той час налічується вже 300 чоловік. Він розбиває загін принца. У цьому бої гине Герзе. Незабаром Кольхаас підходить до Лейпцигові й підпалює його із трьох сторін. Тоді Мартін Лютер береться повернути Кольхааса в границі “установленого людьми. порядку”. Він розсилає по всьому курфюршеству відозва, у якому називає його боговідступником і бунтівником. Кольхаас, прочитавши цей листок, підписаний найповажаніший їм ім’ям Мартіна Лютера, велить сідлати коня й під вигаданим ім’ям відправляється до автора послання. У бесіді з Лютером Кольхаас повідомляє йому, що хоче лише законного покарання Венцеля фон Тронка й щоб йому самому відшкодували збитки й повернули коней у первісному виді. Мартін Лютер береться заступитися за нього перед курфюрстом саксонським. На наступний ранок він відправляє курфюрстові послання, у якому вказує на неварті вчинки панів фон Тронка, вимагає амністії для Михаэля Кольхааса й можливості продовжити судовий процес. Курфюрст, довідавшись, що зграя баришника розрослася вже до 400 чоловік і народ на його стороні, вирішує піти раді доктора Лютера й дозволяє Кольхаасу вільний проїзд у Дрезден на перегляд його справи за умови, що протягом трьох днів він розпустить банду й здасть зброю. Якщо суд ухвалить, що його позов законний, то йому і його спільникам буде дарована амністія

Кольхаас приїжджає у свій будинок у Дрездене, і принц Мейссенский відразу наказує поставити біля нього охорону нібито для захисту від собравшегося навколо народу. Повсюдно продовжують діятися безладдя, але вже не з вини Кольхааса, Иоганн Нагельшмит, один зі членів зграї баришника, із залишками його загону продовжує справу, почата Михаэлем Кольхаасом, і прикривається його ім’ям. Вороги Кольхааса влаштовують баришникові пастку, внаслідок якої він пише лист Нагельшмиту й повідомляє, що нібито хоче до нього приєднатися. Лист перехоплюють слуги принца, і на підставі цього паперу принц просить імператора провести строгий наслідок над Кольхаасом у Берліні. Суд постановляє повернути Кольхаасу все, що було в нього відняте. Йому повертають його відгодованих вороних, гроші, залишені Герзе в замку, коли його виганяли, а юнкер Венцель присуджується до двох років в’язниці. Михаэль Кольхаас задоволений результатом, однак йому доводиться відповісти своєю смертю за порушений спокій встране.

Е. Б. Семина


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Історична повість “Михаэль Кольхаас”