Home ⇒ 📕Скорочені твори ⇒ Грінченко Борис Грицько (скорочено)

Грінченко Борис Грицько (скорочено)

Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже роззявив рота і хотів вкусити, але згадав, що бублик буде ще смачніший з вишнями.
Грицько побіг до садка, підскочив до вишні і хотів вже рвати ягоди, та побачив сусідського хлопця Семена. Семен з матір’ю жили суміжно з Грицьковим батьком” і їх садок теж був

суміжний із садком Грицька. Та хоч і сусіди були Грицько з Семеном, але ніяк не могли поладити: Грицько був говіркий та веселий, а Семен – мовчазний та похмурий. Це дивувало Грицька, і одного разу він спитав у матері, чого Мотря з Семеном такі похмурі. Мати відповіла йому, що вони дуже злі, а батько сказав, що не були б такі злі, якби не були такі вбогі. Бо як живеш, недоїдаючи щодня, та б’єшся, як риба об лід, заробляючи, то не будеш веселий. Грицько цього не розумів, бо його батько був не вбогий, через те нестатків він не знав і погодився з маминою точкою зору.
І от вони з Семеном стояли й мовчки дивились один на
одного, Грицько спитав, чого той поліз у чужі вишні, коли свої є. Семен почав говорити, що мати не дає їсти вишні, хоче продати й пошити собі спідницю, а йому чоботи, бо в самому рямті ходять, та зненацька зупинився. Він розсердився на себе, що наговорив зайвого, і на Грицька, що той слухав. Хлопці ледве не зчепились, але Семенів крик почула Мотря, яка була в садку. Вона страшенно любила сина й нікому не дозволяла його займати. Тож вона вмить опинилась коло тину і почала кричати на Грицька. Той не любив заводитись; повернувся і пішов, не слухаючи, що там іде говорить Мотря. Нарвавши повен бриль вишень, Грицько пішов до річки. Ставши над кручею, що саженів у два заввишки круто уривалась з гори і спадала у воду, задивився на хвилі, тримаючи в руці бублика. Подивившись трохи, одкусив бублика й почав жувати.
Семен, стоячи позаду матері, усе те бачив. Він був голодний, і йому страшенно хотілось бублика. Хлопець вирішив тихенько підкрастись ззаду й відняти бублика в Грицька, бо попросити він не насмілювався. Мотря бачила, як Семен стиха зайшов до Грицька ззаду й хотів вихопити бублика, але не прицілившись добре, схопив того за руку. Розлютившись, Семен з усієї сили вдарив Грицька по обличчю, але, сам поточившись, не вдержавсь, послизнувся з кручі і з розгону шубовснув у воду. Семен силкувавсь не потопати, та він не вмів плавати. Мотря бігла до річки, як несамовита, але пособити нічим не могла. Грицько спершу нічого не втямив. Але через мить усе зрозумів.
Він як був, у одежі, шубовснув з кручі у воду й легко доплив до Семена. Але тільки доплив, Семен зараз учепивсь у нього, що трохи не потопив і його. Грицько висмикнув руку і поплив. Семен учепивсь Грицькові за сорочку. Але одежа вже намокла на обох хлопцях, і Грицько ледве плив, та ще й хвилею відносило його від берега. Кілька разів наливало йому в рота води. У його вже не ставало сили, ноги почали опускатися униз. Семен був важкий, як камінюка. Грицько стулив рота: вода вже сягала йому до очей. Та в цю мить він зібрав усю силу і заляпав руками й ногами. Це його врятувало, і за хвилину він вхопився за камінь, що стирчав під кручею. Він зомлів і не чув, як прибігли люди на Мотрин крик, як витягли його з Семеном. Розплющивши очі, він побачив коло себе батька, ще людей і Мотрю з Семеном. Грицько згадав, що витяг Семена. Мотря підскочила до нього, вхопивши, притиснула до себе, поцілувала і заплакала. За нею заплакав і мокрий, змерзлий Семен.
Того ж дня, згадуючи про те, що Семенова мати цілувала його,
Грицько вирішив, що батько казав правду: вона тим сердита, що вбога. І Семен сердитий, бо вбогий і голодний. З того часу у них із Семеном ні спірки, ні лайки не було.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Благородний вчинок Грицька (За оповіданням Б. Грінченка “Грицько”) Більше десяти років Б. Грінченко віддав учительській праці, тому як ніхто інший знав і розумів дитячу психологію. Його твори про дітей – це правдиве змалюван­ня дитячих уявлень про навколишній світ, показ їхніх почуттів і переживань, це любов і співчуття до знедолених дітей бідняків, які скрашували його життя. В оповіданні “Грицько”...
  2. Яким я уявляю Грицька з оповідання Б. Грінченка “Грицько” Б. Грінченко написав багато творів для дітей і про дітей. В оповіданні “Грицько” теж розповідається про дітей, їхні вчинки, взаємини, поведінку за певних обставин. Головні герої твору – Семен та Грицько. Мені більше сподобався Грицько, тому я спробую його описати. На вигляд йому було років дванадцять. За характером говіркий, веселий,...
  3. Каторжна – БОРИС ГРІНЧЕНКО Скорочено Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха,...
  4. Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка “Грицько” Борис Дмитрович Грінченко був не тільки відомим письменником, мовознавцем, а й учителем. Учителем талановитим, уважним, ласкавим. І школярі дуже любили й поважали його. Робота у школі багато дала письменнику: він пильно придивлявся до життя дітей у школі й поза школою, цікавився їх взаєминами, як вони пізнають навколишній світ, з ким...
  5. Скорочено КАТОРЖНА – БОРИС ГРІНЧЕНКО (Скорочено) I Усі звали її “каторжною”. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався п’яний батько. – За що ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик. А хлопці та дівчата на вулиці як звали, то також все...
  6. Грінченко Борис Украла (скорочено) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її...
  7. САМ СОБІ ПАН БОРИС ГРІНЧЕНКО Стислий виклад твору Скорочено Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того...
  8. Борис Грінченко – видатний майстер малої прози В українську літературу II поло винй ХІХ – початку XX ст. Грінченко ввійшов як майстер малої прози. Тематичний діапазон її досить широкий: це оповідання для дітей: “Грицько” (1890), “Олеся” (1890), “Украла” (1891), “Кавуни” (1891), “Дзвоник” (1897), про тяжке життя, поневіряння “Ксеня” (1883), “Сестриця Галя” (1885); про безрадісне становище сільської школи,...
  9. БОРИС ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. , Б. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер...
  10. Борис Грінченко – фольклорист Борис Грінченко розпочав свою творчу діяльність за тих часів, коли свідомих культурних українських сил було дуже мало. Письменника називали “справжнім апостолом українського націоналізму”, “голосом совісті українства”, який дуже виділявся своїм “болісно загостреним чуттям національної і соціальної кривди”. Так писали про Грінченка видатні культурні діячі уже після його смерті. А за...
  11. Грінченко Борис Дмитрович Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910) Народився Б. Д. Грінченко 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато...
  12. Наш земляк Борис Грінченко (“Сам собі пан”) Зараз, у наш час, людство не уявляє розвитку суспільства без громадянських свобод: свободи слова, друку, пересування. Розвинуті країни дбають про такий громадський порядок, де кожна людина почувала б себе Людиною, незалежно від віросповідання, кольору шкіри тощо. Звісно, і зараз є люди різної забезпеченності, але цивілізовані суспільства прагнуть надання мінімального людського...
  13. Грінченко Борис Дмитрович Без хлiба І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною – хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, – з чужого села він її взяв, – а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було...
  14. Грінченко Борис Дмитрович Панько Панько останній ускочив у дерев’яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б усі...
  15. Грінченко Борис Дмитрович Сам собі пан Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: “Для некурящих”. Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути димом з паленого листу....
  16. Грінченко Борис Дмитрович Каторжна I Каторжна – так її всі звали. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючись по хаті. – За сцо ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик, б’ючи...
  17. Грінченко Борис Дмитрович 9 січня Вони йшли повні віри й надії. Натруджені тяжкою працею, зашкарублі робітницькі руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадіди, дiди, батьки і перед чим хилились вони самі. Ті емблеми мали їх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покірні й смиренні; що йдуть знеможені тяжкою працею, безрадісним життям,...
  18. Грінченко Борис Дмитрович Матільда Аграманте У тяжкому лихолітті Моря перло найдорожче — «Я не муж, мені ти кажеш, День їдуть вони і другий — Вільні їм усі дороги; Третій день — до річки військо Наближалось без тривоги. І відразу їм назустріч Кулі свиснули: іспанці Підійшли з-за лісу тихо, Що й незчулися повстанці. Облягли — нема...
  19. Грінченко Борис Дмитрович Під тихими вербами Частина перша Наступає чорна хмара, А другая синя… Народна пісня I ЧОРНА ХМАРА Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька й від Зінька, меншого брата… зараз після того, як середульшого брата Романа заслано на Сибір. Погана це була історія!. Розледащівши Роман у солдатах, не хотів дома нічого...
  20. Грінченко Борис Дмитрович Батько та дочка I Мала Маруся зосталася дома сама. її батько пішов на роботу в шахту. Ні братів, ні сестер у неї не було; Мати її вмерла, тим вона завсігди зоставалася сама, як батько йшов на роботу. Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згадує той час, як вона там із матір’ю жила....
Грінченко Борис Грицько (скорочено)
«
»