Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша

Артюр Рембо
Поезії в перекладі М. Лукаша
Перекладач: Микола Лукаш
Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990
О зaмки, о роки!
У всіх свої гріхи…
Чародіїв пильний учень,
Знаю: щастя неминуче.
Тож салют йому, салют,
Доки піє наш когут.
Вже нема чого й бажати –
Все обмислить мій вожатий.
Ні змагань, ані зусиль –
Щастя лине звідусіль.
О замки, о роки!
Та коли воно відлине,
Прийде смерть тії ж хвилини…
О замки, о роки!
Голодини
Голоде мій, Анно,
На осла негайно!

/> Тільки й є у мене смак
До землі й до залізяк.
Камінь, вугіль – то ж то сить,
Ще й повітрям закусить!
Звукопіллям
Ти, мій голоде, крутись,
Тиць-тиць
Між отруйних повитиць…
Їж, трощи бруківку злеглу,
Прастару церковну цеглу
I потопові сини –
Хліб долинний, валуни!
Голод мій – бадилля вітру,
Синь бліда,
Ніби з раками живіт, ну –
I біда.
Та земля вже зелениться!
В плодь сочисту я вгризаюсь,
I щирицю, й медуницю
На межі щиплю, мов заєць.
Голоде мій, Анно,
На осла негайно!
Вічність
Я знайшов, знайшов!
Що? Вічну Жизнь.
Це моря шовк
/> I сонця бризь.
Тож держись завіту,
Вічная душе,
Хоть ніч без привіту
I день пече.
Далі від кагалу,
Від змагань загалу,-
До всіх мет мети
Лети, лети…
I не буде паки,
I не треба даждь.
Лиш наука-мука,
Океан страждань.
Царства не благать
В бархаті багать,
Твій, душе, алмаз –
То великий Мус.
Я знайшов, знайшов!
– Що? – Вічну Жизнь.
Це моря шовк
I сонця бризь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша