А. С. Пушкін і російська література
… Ні, весь я не вмру – душу в заповітній лірі
Мій порох переживе й тленья втече –
И славний буду я, доки в підмісячному світі
Живий буде хоч один пиит…
У Москві, у самому центрі її, на Пушкінській площі, проти Тверского бульвару, по якому так любив бродити Пушкін, височіє величний у своїй простоті пам’ятник поетові. На ньому відомі кожному з дитинства, що бачать далечінь століть слова:
И довго буду тим люб’язний я народу,
Що почуття добрі я лірою будив.
У цих словах гранично стисле й точно розкривається основна
Вся його літературна діяльність тривала не набагато більше двох десятиліть, але за цей недовгий строк Пушкін зумів вирішити завдання величезної культурно-історичної важливості: додав новій російській літературі достоїнство справжньої національної самобутності й підняв на рівень найбільш передових літератур миру.
Саме це зробило Пушкіна родоначальником всієї наступної російської літератури.
Винятково велика роль Пушкіна як чудового художника – живописця нашої
З’єднання мрії й дійсності, глибоко реальне зображення ідеальних образів становлять одну із существеннейших особливостей пушкінського реалізму.
Изумительно розвилася, збагатилася створеннями, визнаними в усьому світі як найбільші шедеври, російська Література після Пушкіна. Але й понині він є, говорячи словами Лева Толстого, “вищою крапкою поетичної параболи”, самим “гармонійним” із всіх російських письменників. І гармонійність пушкінських художніх створінь тим замечательнее, що вона була глибоко вистраждана.
И тому сонячна пушкінська творчість – це прекраснейшее із самих прекрасних явищ мистецтва слова, не тільки джерело найбільших эстетических насолод. Це й цілюще джерело бадьорості, сили, здоров’я щиросердечного, віри в торжество людського духу, у перемогу світла й життя над силами мороку. “Так здраствує сонце, так зникне тьма!” – повторюємо ми разом з Пушкіним, і це допомагає нам жити.