Олександр Сергійович Пушкін – Болдинская осінь 1830 року

У Болдіно Пушкін дуже плідно працював. Він написав біля чотирьохсот віршів, 8-ю, 9-ю й 10-ю глави “Євгенія Онєгіна” (але остання згоріла). Також він пише в Болдіно близько 30 дрібних віршів, 5 повістей прозою, кілька драматичних сцен. Робота в Болдіно замикає цілий період Творчості Пушкіна. Пушкіна пише прозу, пише багато критичних і публіцистичних статей. Основна робота в Болдіно полягала в “Маленьких трагедіях”, пов’язаних із драматургічними досвідами Пушкіна. Перебування в Болдіно мало ще один результат, важливий для подальшої біографії

Пушкіна. Тут він переконався в занедбаності маєтку. Він побачив, що Майбутнє його не пов’язане з маєтком. Стати поміщиком йому не вдалося б, так він і не почував до цього покликання.

Болдіно не могло давати доходу. Майбутнє Пушкіна полягало в тім, що він був “грамотієм і віршотворцем”. Саме Болдіно було для нього місцем творчості, а не поміщицьких турбот.

Тут, у Болдіні, він вичерпав всі літературні задуми минулого й, виїжджаючи звідси, був готовий почати нове життя як в особистому, так і в літературному відношенні.

Після повернення з Болдіна Пушкін заклав маєток і женився. Весілля відбулося

18 лютого 1831 року в Москві, але згодом Пушкіни жили в Петербурзі. У період між Москвою й безпосередньо Петербургом вони жили в Царському Селі, де Пушкін за допомогою Жуковського міг налагодити особисті стосунки з урядом. А Микола I побажав бачити дружину Пушкіна як прикраса його придворних балів. Тоді ж, в 1831 році, Пушкін піднімав питання про дозвіл видавати політичний орган. Дозвіл був даний тільки в липні 1832 року, але Пушкін ним не скористався.

Улітку 1831 року Пушкін задумує “Дубровского” і “Історію Пугачова”. Збираючи матеріал для “Історії Пугачова”, відвідавши місця бою, Пушкін у жовтні вернувся в Болдіно й провів там залишок осіни.

Це була друга болдинская осінь. Там він закінчив “Історію Пугачова”, написав “Мідного вершника”, “Казку про рибалку й рибку”, “Казку про мертву царівну” і багато віршів. До цього ж часу ставиться робота над “Піковою дамою”. В особистому житті Пушкіна відбулися нові зміни. Наприкінці грудня 1833 року Пушкін був подарований Миколою I у камер-юнкери при дворі, що Пушкін сприйняв як образу. Його негативне сприйняття цієї посади привело ще до одного конфлікту з Миколою I, якому було завгодно, щоб дружина Пушкіна танцювала в Анічкові. У цей час у Пушкіна були матеріальні утруднення, посада при дворі не давала спокійно працювати, а перевидання його добутків не приносило більших доходів. До того ж, у травні 1832 року в Пушкіних народилася дочка Марія, а в липні 1833 року – син Олександр, пізніше, в 1835 році народиться син Григорій і в 1836 році – дочка Наталя.

У Петербурзі жили Пушкіни й дві сестри дружини. Для того щоб містити таку більшу сім’ю й давати їй можливість вести широке світське життя, Пушкіна прибігає до позики й закладає коштовності.

Борг у нього становив 60 тис. рублів, і йому довелося вдатися до допомоги держави, у результаті чого він виявився остаточно прив’язаний до двору. У березні 1836 року вмерла мати Пушкіна, залишивши в спадщину Михайловское, поділ якого тягся до смерті Пушкіна.

В 1835 році з’явився привід до дуелі, коли молодий офіцер Дантес почав доглядати за Наталею Миколаївною, чому вона не противилася. По дворі ходили мерзенні плітки, і Пушкіну був присланий анонімний лист, де вказувалося побічно на зраду його дружини з Миколою I.

Пушкін запідозрив в авторі цього листа Геккерна (названого батька Дантеса) і викликав Дантеса на дуель. Але втручання Жуковського запобігло дуелі. На настійну вимогу Пушкіна Дантес женився на одній із сестер Наталі Миколаївни Гончаровой. Але й після шлюбу Дантес продовжував доглядати за дружиною поета. Незабаром Пушкін довідався про побачення Наталі Миколаївни з Дантесом, що состоялись у будинку Идалии Полетики, що особисто ненавиділа Пушкіна. Цього разу Пушкін послав виклик самому Геккерну, але замість нього виклик прийняв Дантес. Дуель відбулася 27 січня 1937 року на Чорній річці в Комендантської дачі. Там Пушкін був смертельно поранений. В 2 години 29 січня (по новому стилі 10 лютого) 1937 року він умер. 5 лютого Пушкін був перевезений у Село Михайловское й похований у Святогорского монастиря


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Олександр Сергійович Пушкін – Болдинская осінь 1830 року

Categories: Нові твори

Links