Олександр Сергійович Пушкін – Михайловское (1824 – 1826)

У цей час у Михайлівськім перебувала сім’я Пушкіних. Батько прийняв на себе поліцейські обов’язки за спостереженням за сином. Молодший брат Пушкіна займався підготовкою втечі Пушкіна за кордон. Засоби для цього передбачалося зібрати шляхом видань, але втеча не відбулася. Незабаром сім’я Пушкіна виїхала з Михайлівського. У цей період його життя протікало досить спокійно, була насичена тільки прогулянками й новими знайомствами. Також цей час було часом посиленої Творчості й посилених вивчень. Він займався сучасної для того часу історією,

проводячи паралелі з більше древньої. Це відбилося на наступних його добутках. У Михайлівськім тривала робота над романом “Євгеній Онєгін” (були написані 4 глави й у корені змінений план роману), була закінчена робота над поемою “Цыганы”, почата в Одесі, і останнім більшим добутком, написаним у Михайлівськім, була жартівлива поема ” Граф Нулин ” (13 грудня 1825 р.).

14 грудня 1825 р., під час повстання декабристів, Пушкін, що залишився осторонь від змови й розправи, сподівався на зміну своєї долі. Жуковський писав йому: “Ти не в чому не замішаний – це правда? Але в паперах кожного із що діяли перебувають

твої вірші. Це худий спосіб подружитися з урядом”.

Уряд Миколи I шукало спосіб обеззброїти Пушкіна. Для цього в Михайловское був посланий таємний політичний агент Бошняк для з’ясування питань: що говорить Пушкіна про уряд, чи не призиває він селян до збурювання. Але не знайшовши потрібних аргументів для обвинувачення, уряд вирішило інакше. У вересні Пушкін з фельдъегерем був відправлений у Москву на побачення з Миколою I.

8 вересня 1826 р. Пушкін прибув у Москву, у цей же день він був представлений Миколі I. Результати цього побачення були наступні: Пушкін одержав волю пересування, добутку його надходили на дозвіл самому Миколі I, а посередником призначався шеф жандармів Бенкендорф. Приїхавши в Москву, Пушкіна випробував кілька розчарувань. У вересні виникла справа про поширення в списках віршів з “Андрія Шенье”, витлумачених як вірші про події 14 грудня. Пушкіна допитували, жадали пояснень. Справа закінчилася тільки в липні 1928 року.

У листопаді 1826 р. Пушкін повернувся з Москви в Михайловское, одержавши завдання від Миколи написати записку про народне виховання.

Виконання вимога повинне було носити характер політичного іспиту Пушкіна. Він написав записку ухильно, намагаючись задовольнити вимогам Миколи й у той же час не суперечити собі. На записку була накладена резолюція, повідомлена Пушкіну Бенкендорфом. Цією резолюцією Пушкін був визнаний не выдержали випробування. Після публічного читання “Бориса Годунова” Пушкіну був роз’яснений зміст рішення про царську цензуру. Йому було зазначено, що він втрачає права друкувати що-небудь на загальних підставах, і всього його добутку в обов’язковому порядку вилучаються з ведення загальної цензури й представляються на розгляд Миколі через Бенкендорфа.

Політика уряду стосовно Пушкіна диктувалася прагненням залучити його на свою сторону й ужити як глашатай казенних ідей. З 1827 року Пушкін веде дозвільне життя, замислюється над пристроєм сімейного життя. В 1828 році він робить спробу одружитися з Ганною Олениною. Спроба ця розбудувалася з вини самого Пушкіна.

У ці роки виходять до друку багато хто його добутки. У цей час він пише незакінчений роман “Арап Петра Великого”, продовжує писати “Євгенія Онєгіна”, у короткий час пише поему “Полтава”. Тоді ж він зазнає літературно-журнальної критики. Під час, коли Пушкін писав “Полтаву”, почалася нова справа. До уряду дійшла “Гаврилиада”, почалися пошуки автора цієї “безбожної поеми”.

Почався наслідок, якому піддався Пушкін, але він відрікався від авторства в письмовому виді. Зрештою, він послав цареві якийсь лист, після чого справа була припинена, але в Пушкіна з’явилися нові обов’язки перед урядом. В 1829 році Пушкін приїжджає з Петербурга в Москву, сватається до Наталі Миколаївні Гончаровой і одержує відмову.

Після Пушкін їде на Кавказ. Свою поїздку на Кавказ Пушкін описує в “Подорожі в Арзрум”. Пушкіна їде на Кавказ через бажання брати участь у Турецькій війні, але більшою мірою – через друзів-товаришів, що служили там у цей час. Повернення Пушкіна з Кавказу було прийнято з найбільшим роздратуванням, Микола I жадав пояснень. Наприкінці 20-х рр. Пушкін веде постійні сутички з Булгариным. У квітні 1830 року Пушкін робить нове речення Наталі Гончаровой, і цього разу воно було прийнято. У сім’ї Гончаровых від Пушкіна було витребувано офіційне посвідчення, дане Бенкендорфом, що він не перебуває під поліцейським наглядом. Також їх цікавило матеріальний добробут Пушкіна. Його батьком йому була передана частина нижегородського маєтку – Село Кистеневка, що перебувало недалеко від принадлежавшего Сергію Львовичу села Болдіна. 1 вересня 1830 року Пушкін виїхав у Болдіно, попередньо разругавшись із матір’ю Н. Гончаровой, після чого питання про шлюб залишився відкритим


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Олександр Сергійович Пушкін – Михайловское (1824 – 1826)

Categories: Нові твори

Links