Твори з рідної мови

У нашому місті був оголошений конкурс швачок “Золота голка”. Умови конкурсу надрукували в газеті, оголосили по місцевому каналу телебачення. Вранці мама сказала: “Я теж буду брати участь у цьому конкурсі”. Моя мама працює на швейній фабриці. Вона шиє одяг і дорослим, і дітям. Мама любить свою роботу, і на фабриці її хвалять. Нещодавно її призначили […]

Хліб став для нас засобом єднання людей, тому що люди вживають його за загальною трапезою. Хліб став для нас символом величі праці, Тому що добувається він у поті чола. Хліб став для нас неодмінним супутником жалю, тому що його роздають у час нещасть. Смак розділеного хліба не зрівняний ні з чим.. А. де Сент-Екзюпері Якось, […]

Породжена у муках людина своїм першим криком приносить у цей світ щастя: щасливі мама і тато, щасливі ті, хто став дідусем і бабусею, щасливі лікар і акушерка. Людина народилася! Подароване тобі життя – це вже саме по собі щастя. Як його не випустити? Адже створені ми дійсно для того, щоб щасливо жити. Важко визначити: щастя […]

У нашому класі з’явився новенький. Звати його Микита. Поки він не знайшов собі в класі друга. Він придивлявся до нас, а ми – до нього. Одного разу (це було взимку) Микита приніс до класу вербові гілочки і поставив їх у банку з водою. З усього було видно, що вони стояли в нього вдома: на гілочках […]

Рідний край – це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості до життя, до знань, до світла. Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза. (М. Стельмах) Місце, де я народився, де пройшло моє дитинство, – […]

Пальцем тикати (показувати) (на кого). Звертати з осудом увагу навколишніх на щось незвичайне (найчастіше негативне) у чиїйсь поведінці. Куди не ткнеться вона, куди не піде, на неї пальцями будуть тикати: он вона, он! (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II). Пальцем тикати в очі. Вказувати на якісь вади, іноді в не дуже делікатній формі. […]

Микола Пимоненко Ім’я Миколи Пимоненка – академіка живопису – прикрашає сузір’я найталановитіших людей України. Його життя – це приклад надзвичайного працелюбства, без якого будь-яке обдарування тьмяніє. Картини художника вражають реалістичним спрямуванням, пригадаймо такі полотна, як “Чистий четвер”, “У розлуці”, “Художник”, “Весілля в Київській губернії”, “Засватана”, “Жертва фанатизму”, “Страсний четвер”, “Перед грозою”, “Гопак” та інші. Шлях […]

У житті кожної людини є декілька важливих етапів, навчання в школі – один із них. Мені пощастило навчатись у школі, де панує культ знань, де працюють справжні майстри, тому я сміливо дивлюсь у майбутнє. Впевнена, що пробиватися крізь життя буду відважно й сміливо, бо школа мене до цього готує. Моя мрія – стати вчителем, і […]

Я ще мало що бачив на нашій планеті, але те, що вже побачив, дає мені право погодитися з висловленим у темі захватом. На підтвердження цього вислову із безлічі явищ я виберу і спробую описати ті, що вже не раз зачаровували мене. Зима в саду на дачі. Холонуть від холоду голі і чорні дерева. Але ледь […]

Мою подругу звати Поліна. Це досить рідкісне ім’я. У Поліни добрі карі очі, коли вона посміхається, то на її смаглявих щоках з’являються пустотливі ямочки. У Поліни світле, коротко стрижене волосся. Чубчик закриває високе чоло, доходить до брів-ниточок. У Поліни є два брати – Дімка і Тімка. Хоча вони й шкідливі, Поліна їх любить і дає […]