Category: Твори з рідної мови

Фразеологізми на літеру Г

Гадюку за пазуху брати. Піклуватися про підступну людину, таємного ворога. Не вір, не вір їй, батьку! За пазуху гадюки не бери. (М. Старицький, Талан, IV, 2). Гарбуза дати (дістати, з’їсти). Відмовити (дістати відмову) тому, хто сватається. Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII). А от розкажи про те, як ти по дорозі від однієї трактористки гарбуза дістав (І. Микитенко, Дні юності, III, […]

Мої друзі Твір-розповідь

Мої друзі Твір-розповідь Кажуть, що справжніх друзів не може бути багато. Я вважаю, що це правильно. У мене є безліч знайомих, проте справжніх друзів лише двоє. Це мої однокласники Ігор і Андрій. Чому саме їх я вважаю моїми друзями? Відповідь проста: мені з ними цікаво, приємно. І, головне, вони завжди допоможуть у скрутну хвилину порадою і ділом. Вони доводили це неодноразово. Так сталося, що ми троє живемо поруч, в одному […]

Справжня краса людини

У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. А. Чехов Якщо є поняття “справжня краса”, отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: “Яка красива дівчина!” і “Яка красива людина!”? Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, – це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. “її оголені […]

Фразеологізми на літеру К

Кабаки втерти (дати). Покарати, побити. Доглядайтеся, хлоп’ята, Щоб як часом вам завзята, Хитра птиця, той орляка, Та не втер, бува, кабаки! (І. Манжура, Трьомсин-богатир, VII). Камінь за плечима (на шиї). Моральний тягар, клопіт. Хлопче-молодче, З карими очима, Нащо тобі жінка, Камінь за плечима. (Т. Шевченко, Москалева криниця, 2). А коли я поміха, коли я всім тут каменем на шиї, то ясно, що зайву личину треба набік (М. Старицький, Талан, III, […]

Фразеологізми на літеру Д

Давати відкоша. Давати відсіч (найчастіше давати відсіч залицяльнику). – Може, .то ви самі, діду, й розмалювали Вутаньці причілок? – кинув жартома Андрій Мох. – Може, дала вам одкоша? (О. Гончар, Зірниці). Датися на підмову. Дати себе обдурити. І ти не думай, Що я б йому далася на підмову. Ніколи в світі! (Леся Українка, Камінний господар. І). Де козам роги правлять. Дуже далеко, на засланні. Вон, розбишако, із нашого села зараз!.. […]

Фразеологізми на літеру Ж

Жданиками годувати; жданики їсти. Примушувати ждати обіцяного; безнадійно ждати чогось. ” Поки було треба, щоб він за їх у громаді галасував, дак вони його манили всякими обіцянками-цяцянками, а тепер дак і жданиками годуйся, здобрій тим, що “перечасуй!” (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 5). Живцем на небо проситись. Про людей, що занадто показують свою набожність; про святенників. …І сльози наверталися на очі обозному, немовби й сам він злітав туди, аж […]

Як ми прикрашали ялинку до Різдва… (твір-розповідь)

Наш будинок старий, довоєнний. Він розташований на центральному проспекті міста. Мимо безупинно їдуть машини, дзенькають трамваї, сигналять тролейбуси. Наш будинок виділяється серед інших у кварталі. У ньому всього п’ять поверхів, але він виглядає велично. Дерева біля будинку роблять його ще привабливішим. Це головним чином старі тополі. Серед них – одна ялина. Ніхто вже не скаже, коли її посадили. Може, ще перші мешканці будинку. На ній і взимку, і влітку темна […]

Вчинок, за який мені соромно… (твір-роздум)

Одного разу ми з Дмитриком Копиловим, з яким навчаємося в одному класі й навіть сидимо за однією партою, поїхали у вихідний на риболовлю. Стояв травень, вода була холодна, і ще ніхто не купався. Нам повезло: ми піймали трохи риби. На містку, з якого ми ловили рибу, хтозна звідки з’явилося щеня. Воно тихенько скиглило, видно, було голодне. Шерсть на ньому звалялася, так що не можна було визначити, якого вона кольору. Цуцик […]

“С Украиной в крови я живу на земле Украины” (Б. Чичибабін)

Тема цього твору змусила мене задуматися не тільки про мою батьківщину, але і над проблемою, про яку в Україні дотепер сперечаються: про місце російської мови в нашій країні. По-моєму, Борис Чичибабін, наш земляк-харків’янин, що прославив Україну своїми віршами, написаними російською, цим рядком давно вирішив цю суперечку. У цьому рядку поет висловив свою любов до української землі і її народу. І не має значення, якою мовою він написаний. Жителі Східної України […]

“Ах, война, что ж ты, подлая, сделала?” (Б. Окуджава)

Війна… Це слово чорного кольору. Вона перекреслює плани: “Раз война – про все забудь и пенять не вправе. Собирался в долгий путь, дан приказ: – Отставить!” І відставили. Випускники шкіл пішли на фронт, а не в студентські аудиторії. Наречені “платьица белые раздарили сестренкам своим”. Студенти і викладачі стали в один стрій – солдатський. Розлучені родини дотепер шукають одне одного. Діти виросли без батьків. На жіночі плечі лягла чоловіча робота: “Рубила, […]

Links