“Не забуде народ-переможець самовідданих героїв своїх” (твір-роздум)

У дитинстві я любила слухати спогади мого дідуся про війну. І війна уявлялася мені зовсім не страшною і, може, навіть по-своєму романтичною. Дід любив згадувати своїх фронтових друзів, перемоги в боях (про відступи говорити не любив) і часто (за моїм проханням) розповідав про те, як наші війська ввійшли в Берлін і які почуття охопили його в той незабутній ранок 9 Травня, коли він довідався, що настав День перемоги.
Подорослішавши, я зрозуміла, що багато про що дідусь умовчав. Умовчав про страх, про голод, про біль, про розпач і про річки крові, що

заполонили в ті роки півсвіту. Не розповів він мені про табори військовополонених, про жорстокість німецьких солдатів, про катування, про страти. Я довідалася про все з фільмів, з підручників історії, з творів письменників, що пройшли війну… Довідалася, щоб ніколи не забути. Такі речі врізаються в пам’ять назавжди. Я вважаю, що ніхто не повинен забувати про ту війну і про те, якою ціною далася нам перемога. Кожен зобов’язаний пам’ятати, що зараз він живе завдяки тим, хто загинув у той страшний час. У багатьох з них були діти, і вони залишилися сиротами, багато хто просто нічого не встиг зробити в житті – пішли

на війну просто зі шкільної лави. А багато хто дотепер лежить десь у лісі непохованими… Забути про це – все одно, що вчинити злочин.
Полеглим воїнам споруджують пам’ятники, про їхні подвиги пишуть книги, про війну виходять цикли передач. Чи досить цього? Думаю, що ні. І хочу прожити своє життя гідно, тому що воно занадто дорого комусь обійшлося.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Не забуде народ-переможець самовідданих героїв своїх” (твір-роздум)

Categories: Твори з рідної мови

Links