Зображення персонажів реалістичних творів
Одним з улюблених у художній системі романтизму був мотив утечі героя від сірої буденності (Ш. Бодлер, “Несіть мене звідтіль вагони і фрегати!..”). Проте куди саме цей герой утікав? Насамперед це могли бути якісь екзотичні краї. Романтики любили змальовувати віддалені історичні епохи, передовсім химерно-розмаїте та алегорично-містичне середньовіччя. Згадаймо в цьому зв’язку розквіт історичного роману в добу романтизму, який дав такі шедеври, як ” Айвенго ” (1819) В. Скотта. Водночас потрібно зауважити, що жанру історичного роману не
Окрім того, місцем “схованки” романтичного героя від прози життя могла бути і якась вигадана країна, своєрідний віртуальний світ. Натомість дія більшості реалістичних творів відбувається в реально існуючому, конкретному та ще й добре відомому місці. Причому
Роль художньої літератури в системі мистецтв ХІХ ст. була надзвичайно великою. Водночас не всі літературні роди й жанри були в однаковому становищі. Скажімо, якщо доба романтизму була епохою панування ліричної поезії, то для доби реалізму характерне домінування епосу. Хоча в художній системі реалізму працювали не лише прозаїки, а й поети, магістральні шляхи розвитку ліричної поезії середини – другої половини ХІХ ст. пролягали все-таки не на реалістичних теренах. Можна навіть сказати, що торжество реалізму над романтизмом ознаменоване торжеством прози над поезією.
Якщо ж розглядати питому вагу в літературному процесі доби реалізму саме прозових жанрів, то необхідно відзначити, що в реалізмі середини – другої половини ХІХ ст. на зміну малим жанрам (оповідання, повість, нарис) приходить роман, причому безумовно домінує вже згаданий роман про сучасність. Саме він міг найінтен-сивніше вбирати в себе основну (передовсім – соціальну) проблематику епохи. Окрім того, саме цей жанр давав змогу найповніше відтворити та найдетальніше дослідити найрізноманітніші (як позитивні, так і негативні, як “високі”, так і “низькі”) Теми, проблеми й аспекти реального життя людини та суспільства. Тож зовсім не випадково майстер соціально-психологічної прози ХІХ ст. Стен-даль назвав роман дзеркалом, “з яким ідемо великою дорогою. То воно віддзеркалює синь небосхилу, то брудні калюжі й вибоїни”. Автор “Червоного і чорного” вимагав від письменників неухильного підкорення “залізним законам реального світу”, дослідження яких якраз і було одним із головних завдань реалізму.
Соціально-психологічна проза – це прозові Твори (зокрема – романи), у яких розглянуті важливі соціальні проблеми і відтворені явища, які визначають особливості влаштування суспільства через розкриття психології персонажів, їхніх думок, прагнень і переживань.
Отже, доба реалізму була періодом домінування реалістичного соціально-психологічного роману. Причому, саме в цьому своєму різновиді жанр роману (який має тисячолітню історію) до середини ХІХ ст. досяг такої досконалості, такої класичної довершеності, що цей час іноді називають “золотою добою” класичного роману.