Мова творів Квітки-Основ’яненка

Уже літньою людиною Квітка спробував свої сили в літературі. Він виступає зі статтями та фейлетонами в журналі “Украинский вестник” під псевдонімом Фалалей Повинухін. Протягом довгого часу (1816-1833) Квітка був відомий лише як російський письменник. Звернутися до української мови його спонукала суперечка з одним скептиком, який поділяв думки про непридатність української мови для створення серйозної літератури, заперечував творчі можливості української мови. Г. Квітка блискуче довів здатність нашої мови виступати в будь-якому жанрі

літератури. Своїми художніми творами він показав, що Українська мова придатна для вираження найглибших переживань і почуттів. Свої перші повісті українською мовою письменник друкує в харківському альманасі “Утренняя звезда” (1833). Ці Твори виходять окремими збірками в Москві під заголовком “Малороссийские повести, рас-сказанные Грицьком Основьяненком”. Незабаром (1841) обидві ці збірки перевидаються в Харкові, а вміщені в них повісті в перекладі російською мовою друкуються в журналі “Современник” та в інших російських періодичних виданнях.

Г. Квітка-Основ’яненко продовжував і розвивав

традиції етико-гуманістичного напряму українського просвітництва ХVIII століття. У своїх творах він послідовно проводив думку про обдарованість простого народу, препарував ідеї надання освіти простолюду. За умов, коли кріпосники ставились до представників народу як до робочої худоби, Квітка-Основ’яненко одним з перших заявив про те, що прості українські селяни мають цілковиту підставу на провідне становище серед позитивних героїв літератури.

Талант Квітки-Основ’яненка як українського письменника найповніше виявився в художній прозі. У таких повістях, як ” Маруся “, “Сердешна Оксана”, “Козир-дівка”, “Щира любов”, центральним персонажем виступає сільська дівчина. Письменник талановито й поетично відтворив побут народу й обряди, оспівав високі моральні якості трудівників. Як прихильник поєднання реалістичного зображення дійсності з сентименталізмом, Квітка-Основ’яненко у своїх сентиментально-реалістичних повістях прагне не тільки показати побут села, а й розчулити читача благородними рисами героїв, їх великодушними вчинками, глибокими стражданнями. (Сентименталізм – літературний напрям другої половини ХVIII – початку XIX століть, що характеризувався особливою увагою до духовного світу людини й відзначався ідеалізацією дійсності та перебільшенням почуттів.)

Письменник робить перші в українській прозі спроби розкрити внутрішній світ героїв, приділяє велику увагу їх переживанням, вчинкам, які здебільшого психологічно вмотивовує. Творчо використовуючи фольклор, Квітка-Основ’яненко зумів виразити народні уявлення про зовнішню красу, високі моральні якості людини.

Першим прозовим твором нової української літератури була повість “Маруся” (1832), в якій відтворено спосіб життя, працю, побут, звичаї селян. Автор опоетизував життя звичайних людей, просто й щиро передав історію Кохання дівчини-селянки та хлопця-сироти. Особливу увагу письменник зосереджує на образі Марусі. Вона працьовита, чесна, щира, здатна на глибоке почуття. В образі цієї селянки Квітка-Основ’яненко втілив народні уявлення про ідеал дівчини. І портрет Марусі, і її вбрання також нагадують образ дівчини, що постає з українських народних пісень. У такому ж плані подає автор і образ Василя, підкреслюючи, що цей ідеальний парубок і Маруся ніби створені один для одного. Повість закінчується трагічно: Маруся помирає, з туги за коханою помирає і Василь.

Письменник підкреслює духовну красу, розум селян, щирість родинних стосунків. Так, Наум Дрот і його дружина Настя – це образи ідеальних селян. Вони працьовиті, лагідні, мужньо переносять втрату єдиної дочки. По-народному мудрі, ці селяни знаходять для себе відраду в праці. Наум Дрот переконаний у тому, що “гріх лежачи хліб їсти”, доки є сила, треба працювати й допомагати бідним. Він співчутливий, розсудливий. Про це свідчать і його міркування про беззахисніть жінки-солдатки. Г. Квітка-Основ’яненко одним з перших серед письменників сказав правдиве й співчутливе слово про долю жінки-солдатки.

Письменник докладно змальовує побут, звичаї, обряди українців. Національного колориту повісті додають приповідки, жарти, вислови, запозичені із народних пісень, казок: “білая ручка”, “яснеє сонечко”, “крутії гори”.

Письменник, скориставшись з невичерпних можливостей і багатства української мови, блискуче довів, що цією мовою можна висловити найніжніші почуття, найвищі прагнення, найтонші переживання.

Г. Квітка-Основ’яненко є зачинателем і гумористично-сатиричного напрямку в українській прозі. Використовуючи бурлескні прийоми, народний гумор, фольклор, письменник створює такі реалістичні у своїй основі твори, як ” Конотопська відьма “, “Салдацький патрет”, “Купований розум” та ін. У повісті “Конотопська відьма”, гумористично зображаючи побут і управління козацької старшини ХVШ століття, Квітка засуджує паразитизм, духовне отупіння старшини. В окремих епізодах твору він підноситься до соціальної сатири.

Мова творів Квітки-Основ’яненка колоритна, образна, багата на народні приказки та прислів’я. Слідом за Котляревським він звернувся до народної розмовної мови, черпаючи з неї яскраві вирази та звороти. В основі мови творів Квітки-Основ’яненка лежать говори Слобідської України, дуже близькі лексикою і синтаксичною будовою до київсько-полтавського діалекту.

Г. Квітка-Основ’яненко відомий і як драматург. Він створює соціально-побутову комедію “Сватання на Гончарівці”. У цій першій українській комедії поєднуються жанрові риси комедії, комічної опери, водевілю. Найвищим досягненням Квітки-Основ’яненка в драматургії є двомовна соціально-побутова комедія “Шельменко-денщик”. Ці твори входили до репертуару таких видатних акторів, як М. Щепкін, М. Кропивницький.

Отже, творчість Г. Квітки-Основ’яненка була важливим кроком на шляху становлення й розвитку нової української літератури. Його повісті (“Маруся”, “Щира любов”, “Конотопська відьма”, “Козир-дівка” тощо) стали першими зразками художньої прози в новій українській літературі. Письменник підготував грунт, на якому згодом з’являться прозові твори Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та інших митців.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мова творів Квітки-Основ’яненка