Теорія зображення психології персонажів у романі “Петро Перший”
У зрілого Толстого склалася особлива теорія зображення психології персонажів, побудови діалогу, взагалі художньої творчості, яку можна назвати “теорією жесту”. За кожним словом, вважав письменник, варто жест – фізична рух і душевне спонукання людини. “Мистецтво діалогу йде від бачення жесту і, зрозуміло, від глибокого впровадження в психіку персонажа”, – підкреслював Толстой у доповіді на Першому з’їзді письменників (“Про драматургії”, 1934). Ці погляди він пропагував невпинно, не роблячи з своєї художньої майстерності
“Мова людська є завершення складного духовного і фізичного процесу. У мозку і тілі людини рухається безперервний потік емоцій, почуттів, ідей і які належать їм за за ними фізичних рухів. Людина безперервно жестикулює. Не беріть цього в грубому сенсі слова. Іноді жест – це тільки нездійснення або стримане бажання жесту. Але жест завжди повинен бути передбачив (художником) як результат душевного руху.
За
В історичному романі з особливою силою позначився глибоко національний характер дарування і письменницької манери Толстого, обумовлений всій його біографією. “Яким чином люди далекої епохи вийшли у мене живими? Я думаю, якщо б я народився в місті, а не в селі, не знав би з дитинства тисячі речей, – цю зимову завірюху в степах, в покинутих селах, святки, хати, гаданья, казки, лучину, стодоли, які особливим чином пахнуть, я, напевно, не міг би так описати стару Москву. Картини старої Москви звучали в мені глибокими дитячими спогадами. І звідси з’являлося відчуття епохи, її речовинність.
Цих людей, ці типи я потім перевіряв за історичними документами. Документи давали мені розвиток роману, але смакове, зорове сприйняття, що йде від глибоких дитячих вражень, ті тонкі, ледь вловимі речі, про які важко розповісти, давали речовинність того, що я описував. Національне мистецтво – саме в цьому, в запахах рідної землі, в рідній мові, в якій слова як би мають подвійний художній сенс – і сьогоднішній, і той, котрий всотали з дитячих років, емоційний, в словах, які на смак, на погляд і на запах – рідні. Вони-то і народжують справжнє мистецтво “(” До молодим письменникам “).
Протягом усього творчого життя Толстой наполегливо розвивав у собі відчуття мови, стилю, вміння кожну дану ситуацію, розмова, образ, навіть фразу передати найкращим, найбільш підходящим для них способом. У “Петре” ця сторона майстерності письменника видно виразніше, ніж де б то не було, тому що мова петровської епопеї дещо відрізняється від звичайного сучасного нам мови, це мова саме історичного роману. В цій галузі у письменників 20-40-х років часто зустрічалися дві помилки. Одні романісти надмірно перевантажували діалоги і авторську мову застарілими словами і оборотами (архаїзмами), віджилими синтаксичними формами. Інші, навпаки, осучаснюється мовою твори до того, що давньоруські смерди і московські стрільці починали міркувати і міркувати, як радянські інтелігенти. Толстой зумів уникнути обох крайностей. Він іноді архаізует лексику, іноді синтаксис, але завжди помірно – так, щоб відчувався колорит епохи, її віддаленість від нашого часу. Мовний ж основою роману залишається сучасна російська народна розмовна мова.
І, нарешті, в “Петре Першому” повною мірою проявилося толстовське почуття форми, майстерність композиції – вміння знайти найбільш підходящий, виразний, виправданий спосіб побудови, організації художнього матеріалу.
Письменник зобов’язаний володіти формою, – говорив молодим літераторам Толстой.- Форма – архітектоніка твору, без неї жоден жанр літератури неможливий. Бувало, грішили по частині форми і найбільші майстра. У чому недолік геніального роману “Анна Кареніна”? Та в тому, що глави в ньому, як дві колоди карт, перетасувати між собою. Сміливо бери і став четвертий розділ на місце сьомий і т. д. Тільки у Пушкіна, Лермонтова, Данте форма твору без недоліків. Складне завдання для письменника – знайти форму, відповідну змісту. Не вчіться Хемінгуея і подібних йому, які будують сюжети.
Роз’яснюючи починаючим авторам, що таке композиція, Толстой стверджував, що письменник не може однаковим інтересом, з однаковим почуттям і з однаковою пристрастю ставитися до різних персонажів, так само як в кожній мальовничій картині повинен бути центр.
“У моєму романі, – вказував письменник, – центром є постать Петра I. Інші фігури, супутні йому, по мірі їх важливості, описуються з усе меншою кількістю деталей і з усе меншою ясністю. Є постаті, які навмисно миготять яких-небудь жестом чи словом. Іноді буває цікава постать, і, здавалося б, непогано їй присвятити главу. Але тут необхідно себе обсмикувати, утримувати. Почуття художника не повинно дозволяти йому, як би не була чудово цікава глава, це робити. Треба себе стримувати, інакше виросте гігантський наріст, хоча і доброякісний, але все ж наріст. Тут письменникові підказує чуття художника, почуття міри, почуття композиції “(” Мій творчий досвід робочого автору “, 1934).
Ця найважливіша для Толстого закон пропорційності дійсно покладений в основу побудови “Петра Першого”. Як він здійснений у творі, можна простежити на будь-який елемент художнього цілого, – наприклад зіставивши зовнішність, портрет різних персонажів.
“У туманне листопадовий ранок шкіряна карета, заліплена брудом, під’їхала до заднього ганку Преображенського палацу… На ганку нетерпляче потопивал ботфортами Олександр Данилович. Помітивши дворову дівку, пробиратися куди-то в накинутому на голову свитці, крикнув: “Забирайся геть, стерво!” Дівка без пам’яті побігла, роз’їжджаючись босими ногами по мокрих листя “.
У цій маленькій сценці виключно рельєфно виступає багатозначність слова, що визначає специфіку художньої мови взагалі. Кожне слово дивовижно точно і в той же час надзвичайно ємко, воно має безліч зв’язків, “зчеплень”, “грає” безпосередньо і в тексті, і в підтексті. Більшість деталей епізоду пов’язано з психологічної підгрунтям дії: на таємне побачення з Петром приїхали таємні посланці польського короля, тому зустрічає їх один Меншиков, найближчий помічник царя, він “нетерпляче” потопивает ботфортами, так як, мабуть, побоюється, що послам хто – щось перешкодить, і одночасно це “нетерпляче” пояснюється гарячим, схильним до дії характером царського улюбленця. Наказовий “пішла геть”, зневажливе “стерво” в устах безрідного вискочки, колись торгував пирогами, а нині зневажливо покрикує на нижчих, дуже виразно змальовують Меншикова. “Роз’їжджаючись босими ногами по мокрих листя” – точна, конкретно-зрима картина невпевнених рухів злякалася окрику “боярина” дворової дівки, що біжить, що розкисла, слизькій землі. Психологічний стан персонажів обумовлено і обставинами даної сцени, і соціальним становищем дійових осіб. Остання додатково підкреслено ретельно відібраними характерними деталями одягу: російська простонародний сіряк дівки різко контрастує з іноземними генеральськими ботфортами Меншикова. Слід звернути увагу на те, що епізодичний персонаж, мимохідь згадана дворова дівка, даний як би силуетом, зовнішній вигляд її визначено однією єдиною рисою: “в накинутому на голову свитці”.





Схожі твори:
- Проблемптика понісші “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична Природа, який цікавий...
- Характеристика образа Троекуров Кирила Петрович Прототип Т. – поміщик Козловского повіту гвардії підполковник Семен Гаків, в 1832 р. неправедно отсудивший маєток у підпоручика Івана Муратова. Сварка Т. з його колишнім другом, батьком головного героя, приведшая до руйнування Дубровских, божевіллю, а потім і смерті старого поміщика, служить зав’язкою трагічного сюжету про дворянина, що змушений стати розбійником...
- Відтворення настроїв людини через образи природи у ранній ліриці П. Тичини Можна уявити, з якою надією і любов’ю слухав колись у Чернігові М. Коцюбинський юного Тичину, його ранні поезії. Великий майстер не помилився. Поетичні шедеври стали національним набутком, окрасою мистецької творчості українського народу. Перша збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” написана ніби одним подихом, стільки в ній енергії, бадьорості, життєдайної снаги, захоплення...
- Переказ з творчими завданням на тему: Гроза надходила Мить, коли між землею і небом пролетів вихор, іще гарячий, як подих розжарених степів, застала Степаниду край городу, біля горішнього краю гаду: вона схилялася понад черенцями чорної смородини, які нарізала й нисадила напровесні. За вихором продріботіла над самою землею одірвана од гурту хмара, і :і неї пішов лапатий, рідкий дощ....
- Чиновницька сваволя (За байками Є. Гребінки) Справжню літературну славу Євгенові Гребінці принесли його байки. На Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка – це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVІІ-XVІІІ століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і...
- Проблема творчества и пути писателя в романе Г. Булгакова “Мастер и Маргарита” Одна из интереснейших проблем романа “Мастер и Маргарита” – проблема творчества. Булгаков ярко и выразительно срисовал мир литературной конъюнктуры, которая представляла современное писателю искусство слова. Как же решается эта проблема? Можно сказать, что и здесь Булгаков использует прием сопоставления типов писателей. Мастер сумел подняться над обществом, практически изолировал себя в...
- Сучасна бельгійська література Як і в будь-якій країні, дитяча Література й Бельгії – підприємство комерційне. Видавці не зацікавлені як книга, а лише в тім, щоб неї продати. Звичайно, у Бельгії є прогресивні письменники, які своїм торжеством борються за те, щоб книга для дітей була справжнім мистецтвом. Але таких письменників одиниці. Головний потік Літератури...
- Бруно Ферреро Троянда також важлива: Короткі історії для душі Бруно Ферреро Троянда також важлива: Короткі історії для душі ТРОЯНДА Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих – завжди на тому самому...
- Трагічне кохання Майстра і Маргарити Чтоб гладким был путь истинной любви. В. Шекспір М. Булгаков вважав, що життя це любов і ненависть, відвага й азарт, уміння цінувати красу і доброту. Але любов… вона, насамперед. Булгаков писав героїню свого роману з Олени Сергіївни – коханої жінки, яка була його дружиною. Незабаром після їхнього знайомства вона прийняла...
- Жар-Птиця – ІРИНА ЖИЛЕНКО Скорочено Сусідка моя – чарівниця – годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям яснішали лиця: “Як хороше жити під сонцем Жар-Птиці!” І...
- Визначення поняття “казка” Вище повідомляв, що багато учених обходилося без визначення поняття “казка”. Однак і такі, які це поняття визначали. Наукове розуміння терміна “казка” має власну досить цікаву історію, тоді ми зупинимося нижче, а поки наведемо два-три ухвали і спробуємо дати раду них. Щоб вивчити казку, ми повинен мати хоча б попереднє уявлення...
- Суперечливість образу головного героя роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього “дитина… вийшла – на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне…” Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке...
- Не розкидайте каміння (за романом Альбера Камю “Чума”) Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі французької префектури на алжирському узбережжі Середземного моря. Філософський зміст реалізувався у формі роману-притчі. Автор дає детальний опис виникнення і поширення...
- Роман Альберта Камю “Чума” Роман Альберта Камю “Чума”, за ствердженням автора, є “продовженням того, про що йшлося в попередніх творах, а не розрив з минулими поглядами і не крута їх ломка”. Так і є. Знову точкою відліку є “абсурд”, правда, ще з’являється нове для Камю поняття “бунт” – людський розум прагне перемогти хаос, “абсурд”,...
- Поняття любові і дружби в поезії Василя Стуса Кохання… Яке воно було для поета, що велику частину свого життя був відірваний від рідної землі, від родини? Вчитаймося у ці рядки: Вона і я поділені навпіл Містами, кілометрами, віками. Кілометри і роки пролягали між поетом та його дружиною. Він мучився, вона чекала, страждаючи його болем, переживаючи його відірваність від...
- Мистецтво, не підвладне часу На серйозних аукціонах подекуди виникають підозри щодо справжності картин видатних художників. Не обійшла ця доля й полотна великого Вінсента ван Гога: якось переконували, що виставлена на продаж картина “Сад в Овері” – підробка. Доводили, що неможливо за короткий час зробити таку систему крапок, натякали на стилістичну невідповідність. Але ретельні рентгенівські...
- Виступ інформаційно-коментаторського характеру Струнні інструменти на виставці в нашому місті. Перед вами ця прекрасна експозиція унікальних щипкових інструментів, яку організували аматори. Я пропоную вашій увазі зосередитися на тих інструментах, що набули популярності в Україні ще в давні часи й частково лишилися популярними й досі. …Колись дуже давно ходили селами незрячі чоловіки, які співали...
- Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Шевченка II варіант Тарас Шевченко… Людина, митець, талант… Славне історичне минуле нашого народу засвітилося яскравою зіркою на сторінках безсмертного Кобзаря”. Ніхто до Шевченка не зобразив з таким Натхненням велич і красу козацьких подвигів. Ніхто з таким болем не будив народну пам’ять, не нагадував так про звитягу лицарів, що, не жаліючи життя,...
- Хто такий все ж Хлєстаков в комедії Гоголя “Ревізор” Хлестаков – зовсім не пурхають з квітки на квітку метелик. Вже в першій зустрічі з батьком міста він, по-дитячому безпорадний, одночасно суворий, непохитний і іронічно проникливий. У всьому хоче бачити він задню думку. Йому маряться пастки, каверзи, а то і замаху на нього. Хлестаков засвоїв тон, моральний голос століття, який...
- Митець і суспільство як центральна проблема роману Л. Костенко “Маруся Чурай” Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” є перлиною української літератури ХХ століття. Центральною філософською проблемою твору є проблема митця й суспільства. Головна героїня – Маруся Чурай. Це людина, наділена геніальним піснетворчим даром, що означає надзвичайно тонку і багато в чому специфічну, не таку, як в інших, духовну організацію. Ліна Костенко...