Жульєн Сорель – представник покоління 20-х років XIX століття
Якщо чесно, то це неправда, що Жульєн – представник покоління 20-х років XIX століття. Він далеко поза цим часом. Навіть наша дійсність дає тисячі прикладів того, що сорелі не перевелися, вони, звісна річ, змінилися за ці 200 років, але не в сутності, а в прийомах і методах. Мета ж одна – що тоді, що нині. І світогляд той самий.
За часів Великої французької революції люди вперше змогли піднятися над тим становищем, яке повинні були успадкувати від попереднього покоління. Маршал Ош був сином дрібного фруктівника, маршал Моро – студент-юрист,
Але найбільшу кар’єру зробив “маленький капрал”, який став володарем усієї Європи. При сяйві його величі забулося, що він не був такий один, що то була ціла плеяда людей, яких висунула велика революція. А звідси був лише один крок до визнання феномена Наполеона справді феноменом, до обожнювання, до культу особи, який не мав меж. Люди визнали, що єдина рушійна сила, яка підняла корсиканця-жебрака так високо, була його надлюдськість…
Та коли Жульєн Сорель став повнолітнім, революція була вже минулим, а бонапартистський міф розквітав.
Але Реставрація не вела війн, а якби й вела, чільні місця в армії посіли б аристократи, недарма ж офіцерський патент у престижному полку був найбільшою цінністю в очах сина ремісника Сореля. Так само був закритий шлях цивільної служби. Найбільше досягнення Жульєна – секретарство – у знов-таки аристократа.
Отже, лишався єдиний шлях, ним і рушив до перемоги над суспільством цей розумний, холодний і чарівний молодик. Той шлях пролягав будуарами жінок. Кожна з них була отим щаблем, стаючи на який, спритний джигун підіймався щоразу вище і вище. Та коли один із таких щаблів не захотів бути просто іграшкою і помстився, супермен XIX століття став убивцею. Він у церкві вчиняє замах на мадам де Реналь. Усе, що заважає успіху, має бути знищено. Проте цивілізація ще була недостатньо розвинена, то замість наймання кілера, цю брудну і криваву роботу довелося брати на себе. Не бувши професіоналом, Жульєн наробив дурниць і був заарештований.
Шлях до успіху здебільшого стає шляхом здичавіння, “чорною” стежкою життя. На цьому шляху за кожний крок, навіть такий, що не веде до успіху, треба платити якоюсь частиною душі. Цього або не знають сорелі, або сподіваються, що рахунок не прийде. Начебто у реальність приходить середньовічний міф про контракт із дияволом, нехай і без смороду сірки і підпису кров’ю.
Шляхом Сореля піде його “молодший брат” із роману Гі де Мопассана “Cher Ami”, який уникне наївних помилок попередника.
По-перше, на відміну від Жульєна, Жорж Дюруа ніколи не кохав дуреп, що допомагали його просуванню, він ними користувався і відкидав їх без жодних докорів сумління. Так, як це робить хірург, який ніколи не повертається до використаного інструмента.
По-друге, він радо покине армійські лави, а не намагатиметься одержати офіцерські еполети.
За успіх Дюруа своїм життям будуть платити інші. І це третя відмінність мсьє Жоржа від безталанного мсьє Жульєна.