Місце і роль М. Г. Чернишевського у суспільному русі 60-х років XIX століття

В епоху, коли жив і творів Чернишевський, змінився характер і тип російської інтелігенції, тому що змінився її соціальний склад. Якщо в 40-і роки вона складалася в основному із дворян, то в 60-і вона стала різночинською. Феномен суспільної думки – досягнення 60-х років, його ще не було в 40-і – час вільно мислячих одинаків, що поєднувалися в невеликі кружки. Різночинці зіграли у російському суспільстві роль закваски, викликавши могутнє шумування, що зрештою привело до революції. Більшість різночинців з дитинства знали, що таке приниження, голод

і нестаток. Цікаво відзначити, що чимало інтелігентів цього нового покоління вийшло з духовного стану.

Сини священиків, якими були семінаристи Чернишевський і Добролюбов стали нігілістами і глашатаями революційних ідей. Чернишевський був не тільки ідейним вождем різночинської інтелігенції, він змінив моральний вигляд епохи. Сучасники одностайно відзначають високі моральні якості цього “нігіліста” і “утилітариста”. Він з героїчною смиренністю виніс каторгу і висилання. Цей апологет практичної користі і популяризатор теорії,”розумного егоїзму” говорив: “Я борюся за волю, але я не хочу

волі для себе, щоб не подумали, начебто я борюся з корисливих цілей”. Коло інтересів Чернишевського було надзвичайно широким: він вивчав філософію, природничі науки, політичну економію, історію, знав європейські мови. Однодумці Чернишевського прощали йому і відсутність літературного таланта, і кепську мова його публіцистичних і філософських статей, тому що не це було головним.

Його думка, убрана у великовагову і мало витончену форму, змушувала задуматися кращі розуми не тільки у Росії, але й в освіченій Європі. Незважаючи на ідейну наступність, покоління різночинців різко відрізнялося від попередніх вільнодумців із дворян. Часом між ними пролягала непрохідна прірва, що різночинці самі ж поглиблювали. Зрівняємо Чернишевського і Герцена. Хоча їх зв’язувала спільна справа і дружба, вони ніколи не могли бути повністю одностайні. Чернишевський писав про Герцена: “Який розумник! І як відстав! Адже він дотепер думає, що він продовжує бути дотепним у московських салонах і сперечатися з Хом’яком. А час тепер іде зі страшною швидкістю! Придивитися – у нього все ще усередині московський пан сидить”. Для “реаліста” Чернишевського Герцен так і залишився прекраснодушним “ідеалістом”!

Різночинці 60-х років не визнавали вільної творчої гри надлишкових сил, їх “реалізм” був бідний, їхня свідомість гранично звужена і зосереджена на тім, що представлялося їм головним. Їхньою характерною рисою стає аскетизм, успадкований всіма наступними поколіннями революціонерів, Борці за загальне щастя, які надихалися ідеями Чернишевського, були безбожниками і аскетами, вони свідомо відмовлялися від надій на потойбічне життя, а при цьому у земному житті вибирали позбавлення, в’язниці, переслідування і смерть. В очах радикально настроєної молоді ці люди вигідно відрізнялися від тих лицемірних християн, які міцно трималися за земні блага і смиренно розраховували на винагороду у майбутньому житті. Чернишевський аж ніяк не був лише рупором їхніх ідей, що з тихого затишного кабінету надихав їх на жертовний подвиг, він був одним з них. Нехай він помилявся, але все ж таки це був хресний шлях, адже він віддав життя за всіх нещасних і знедолених.

Володимир Набоков, різко негативно оцінивши його літературну й ідейну спадщину, завершив главу, присвячену Чернишевському (вона становить частину роману “Дарунок”), такими поетичними рядками:

Що скаже про тебе далекий правнук твій,
То славлячи минуле, то запросто лаючи?
Що життя твоє було жахливе?
Що, інше могло б щастям бути?
Що, ти не чекав іншого?
Що, подвиг твій не даремно здійснював,
Працю суху у поезію добра попутно обертаючи.
І біле чоло кандальника вінчаючи
Однією повітряною й замкнутою рисою?”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Місце і роль М. Г. Чернишевського у суспільному русі 60-х років XIX століття

Categories: Твори з української літератури

Links