Засобу художньої виразності в “Слові об полицю Игореве”
1. Своєрідність жанру “Слова…”. 2. Особливості композиції. 3. Язикові особливості добутку. Чи не пристало нам, брати, почати старими словами ратних повістей про похід Ігоровім, Ігоря Святославича? Початися ж цій пісні по билям нашого часу, а не за звичаєм Боянову. “Слово об полицю Игореве” Уже давно літературознавцями визнана безсумнівна художня цінність цього добутку давньоруської літератури – “Слова об полицю Игореве”.
Більшість дослідників цього літературного пам’ятника сходяться в думці, що “Слово… ”
“, те дослідниками воно в першу чергу розглядається як художній твір, а не як історичне свідчення. У чому ж полягають особливості цього добутку? Навіть при поверхневому знайомстві з текстом добутку легко помітити
“, необхідно сказати й про жанр цього добутку, вказівка на який утримується вже в самій його назві. “Слово…” – це й звертання до князів із закликом до об’єднання, тобто мовлення, оповідання й пісня. Дослідники думають, що його жанр вірніше всього визначити як героїчну поему Дійсно цей добуток має головні риси, якими характеризується героїчна поема. В “Слові…
” розповідається про події, наслідку яких виявилися значимими для всієї країни, а також звучить вихваляння військової доблесті. Отже, одним із засобів художньої виразності “Слова…” є його емоційність.
Також виразність художнього звучання цього добутку досягається завдяки композиційним особливостям Яка ж композиція пам’ятника Древньої Русі? У сюжетній лінії цього добутку можна помітити три основні частини: це властиво оповідання про похід Ігоря, лиховісний сон київського князя Святослава й “золоте слово”, звернене до князів; плач Ярославівни й втеча Ігоря з половецького полону. Крім того, “Слово…” складається з тематично цільних картин-пісень, які нерідко завершуються фразами, що грають роль приспіву: “ища собі честі, а князеві – слави”, “Про Російська земля! Уже за пагорбом ти!
“, “за землю Росіянку, за рани Игореви, буего Святославича”. Більшу роль у посиленні художньої виразності “Слова…” грають картини природи Природа в добутку аж ніяк не пасивне тло історичних подій;. Вона виступає як жива істота, наділене розумом і почуттями. Сонячне затьмарення перед походом передвіщає лихо: “Сонце йому тьмою шлях перепиняло, ніч стогонами грізними птахів розбудила, свист звіриний піднявся, стрепенувся Дів, кличе на вершині дерева, велить прислухатися чужій землі: Волзі, і Поморию, і Посулию, і Сурожу, і Корсуню, і тобі, Тмутороканский ідол”.
Дуже символичен образ сонця, тінь від якого накрила все військо Ігоря. У літературних творах князів, правителів часом порівнювали із сонцем (згадаємо билини про Іллю Муромці, де київського князя Володимира називають Червоним Сонечком). Та й у самому “Слові… ” Ігор і його родичи-князі рівняються із чотирма сонцями Але не світло, а сутінок падає на воїнів. Тінь, тьма, що огорнула дружину Ігоря – це передвістя близької загибелі.
Безрозсудна рішучість Ігоря, якого не зупиняє й ознака, ріднить його з міфічними героями-напівбогами, безтрепетно готовими зустріти свою долю. Прагнення князя до слави, його небажання повертати назад заворожує своїм епічним розмахом, імовірно, ще й тому, що ми-те знаємо, що цей похід уже приречений: “Брати й дружина! Краще вбитим бути, чим полоненим бути; так сядемо, брати, на своїх борзих коней так подивимося на синій Дон”. Потрібно відзначити, що в цьому випадку автор “Слова…
“, бажаючи підсилити художню виразність добутку, навіть “переніс” затьмарення на кілька днів раніше. З літописів відомо, що воно трапилося, коли русичи вже прийшли до границь половецького степу й повернути назад було рівнозначно ганебній втечі. Перед вирішальною битвою з половцями “земля гуде, ріки мутно течуть, пил поля покриває”, тобто сама природа немов противиться тому, що повинне відбутися. У той же час варто звернути увагу: земля, ріки, рослини співчувають русичам, а звірі й птахи, навпаки, жадібно чекають битви, тому що знають – буде чим поживиться: “Ігор до Дону військо веде.
Уже загибелі його очікують птаха по дібровах, вовки грозу називають по яругах, орли клекотом звірів на кості кличуть, лисиці брешуть на червлені щити”. Коли ж військо Ігоря впало в битві, “никне трава від жалості, а дерево від суму до землі прихилилося”. Як жива істота виступає в “Слові…” ріка Донець.
Вона говорить із князем і допомагає йому під час його втечі Говорячи про засоби художньої виразності в “Слові об полицю Игореве” звичайно ж не можна умолчать про язикові особливості цього добутку. Щоб привернути увагу своєї аудиторії, створити відповідний настрой, автор використовував питання, на які сам і відповідає (вигуку, що підкреслюють емоційний тон оповідання, звертання до героїв добутку): “Що шумить, що дзенькає в цю годину рано перед зорями?”, “Про Російська земля! Уже за пагорбом ти!
“, “А Ігорового хороброго полку не воскресити!”, ” Яр-Тур Всеволод! Коштуєш ти всіх спереду, обсипаєш воїнів стрілами, гримиш по шоломах мечами булатними”.
Автор “Слова… ” широко використовує епітети, характерні для усної народної поезії: “борзий кінь”, “сизий орел”, “чисте поле”. Крім цього нерідкі й метафоричні епітети: “залізні полки”, “золоте слово”. В “Слові…
” ми знаходимо й уособлення абстрактних понять Наприклад, Образу автор зображує у вигляді діви з лебединими крильми. А що значить така фраза: “…заволала Карна, і Жля помчалася по Російській землі, сіючи Горе людям з вогненного рога”? Хто вони такі, Карна й Жля?
Виявляється, Карна утворена від слов’янського слова “карити” – оплакувати небіжчиків, а “Жля” – від “жалувати”. В “Слові…” ми зустрічаємо й символічні картини. Наприклад, битва описується те як сівба, те як молотьба, те як весільний бенкет Мастерстволегендарного розповідача казок Бояна зіставляється із соколиним полюванням, а зіткнення половців з русичами описується, як спроба “чорних хмар” закрити “чотири сонця”.
Автор використовує й традиційні для народної поезії символічні позначення: соколами він називає російських князів, ворон – символ половця, а із зозулею рівняється тужна Ярославівна. Високі поетичні достоїнства цього добутку надихали талановитих людей на створення нових художніх творів. Сюжет “Слова…
” ліг в основу опери А. П. Бородіна “Князь Ігор”, а художник В. М. Васнецов створив ряд картин за мотивами “Слова об полицю Игореве”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)