Записки мисливця: Касьян з Гарною мечі
Автор повертається у возі з полювання. Шлях перетинає траурний поїзд: священик і мужики з оголеними головами несуть труну. У народі вважається, що зустріти на дорозі небіжчика погана прикмета.
Через деякий час візник зупиняється, повідомляє автору, що у їх вози зламалася вісь, і додає, що за супроводжуючим труну бабам дізнався, кого ховають (Мартина-тесляра). На зламаною осі автор і візник абияк добираються до Юдіна виселок, що складаються з шести маленьких низеньких хатинок. У двох хатах не виявляється нікого, нарешті, у дворі третього будинку
І не гріх вам божих пташок вбивати, кров проливати невинну? ” Автор дивується, але, тим не менш, повторює своє
Касьян пересвистуються з птахами, нагинається, зриває якісь травички, кладе їх за пазуху, бурмоче щось собі під ніс, час від часу поглядає на автора дивним, допитливим поглядом. Вони довго ходять, дичину не трапляється. Нарешті автор зауважує якусь птицю, стріляє, потрапляє. Касьян в цей час закриває очі рукою і не ворушиться, потім підходить до того місця, де впала птиця, хитає головою і бурмоче, що це гріх. Слід опис прекрасного дня, одухотвореною російської природи. Раптово Касьян запитує, для чого “пан” пташку убив. Коли автор відповідає, що деркач дичину і його їсти можна, Касьян заперечує, що автор вбив його зовсім не через те, що був голодний, а для потіхи своєї. Каже, що “вільний птах” людині в їжу “не призначена”, що йому відпущені інші їжа і питво “хліб, води небесні та тварюка ручна від древніх отців (кури, качки та ін.)
Коли автор цікавиться, чи не гріх же, на думку Касьяна, і рибу вбивати, той відповідає, що “риба тварюка німа, в неї кров холодна”, що вона “не відчуває”, а кров “свята справа”. Автор запитує, чим живе Касьян, ніж промишляє. Той відповідає, що живе, “як господь велить”, а до весни солов’їв ловить, але не вбиває їх, тому що “смерть і так своє візьме”. Згадує він про Мартині-тесляр, який “недовго жив і помер, а дружина його тепер побивається про чоловіка, про діток малих”. Спійманих солов’їв Касьян віддає “добрим людям”. Автор дивується і питає, чим ще займається Касьян. Той відповідає, що нічим більше не зайнятий, тому що з нього працівник поганий. Однак він грамотний. Сім’ї у нього немає. Тоді автор запитує, чи дійсно Касьян лікує. Отримавши ствердну відповідь, автор цікавиться, чому тоді Касьян не вилікував Мартина-тесляра.
Касьян каже, що пізно дізнався про хворобу, а крім того, усі все одно вмирають тоді, коли комусь на роду написано. Далі Касьян розповідає, що родом сам з Гарною Мечі села верст за сто звідси, що переселили їх сюди роки чотири тому. Касьян згадує про красу своїх рідних місць, говорить, що не проти побувати на своїй батьківщині. Виявляється, що Касьян багато “ходив” і до Симбірська, і в Москву, і на “Окукорміліцу”, і на “Волгуматушку”, “багато людей бачив” і “в містах побував чесних”. У рідні місця, незважаючи на це, не заходив, і тепер про це шкодує. Касьян починає наспівувати пісеньку, яку складає тут же, на ходу. Це дивує автора. Раптово автор і Касьян зустрічають дівчинку років восьми, з якою Касьян вітається і по відношенню до якої автор зауважує у свого супутника незрозумілу ніжність. Автор запитує, чи не чи це донька його, але Касьян ухиляється від відповіді, називаючи дівчинку “сродственніцей”. Більше автору нічого з Касьяна витягнути не вдається. Після повернення на висілки. Касьян раптом зізнається, що це він всю дичину панові “відвів”. Автор скептично ставиться до такої заяви. Ганнусі (яку автор і Касьян зустріли в лісі) в хаті немає, зате коштує кузовок з грибами, які вона збирала. Касьян вдруге робиться мовчазний і непривітний, їжа і питво для коней гостей виявляються погані.
Полагодивши вісь, автор і візник з незадоволенням виїжджають. Дорогий автор намагається випитати у візника, що за людина Касьян. Той відповідає, що “чудний чоловік”, нарікає на те, що вона не працює, “бовтається що вівця безмежна”. Кучер лає Касяна, кажучи, що він людина “невідповідності і непотрібний”, хоча і визнає, що співає він добре. На питання про те, як лікує Касьян, візник відповідає, що лікує погано, що все це нісенітниця, хоча згадує, що самого його Касьян вилікував від золотухи. На питання, хто така дівчинка, яка живе в будинку Касьяна, візник відповідає, що сирота, що матері її ніхто не знає, що, можливо, Касьян є її батьком аж надто вона на нього змахує, але до кінця про це нікому нічого не відомо. Під кінець візник припускає, що Касьян ще чого доброго надумає Ганнусю грамоті вчити, оскільки такий вже він “непостійний, невідповідних” людина.
Схожі твори:
- Зображення поміщиків і селян у збірці “Записки мисливця” Збірка нарисів “Записки мисливця”, завдяки якій ім’я І. С. Тургенєва стало широко відомим у літературних колах, вийшла 1852 року. Книга викликала широкий суспільний резонанс. О. Герцен писав: “Ніколи ще внутрішнє життя поміщицького будинку не виставлялось у такому вигляді на загальне висміювання, ненависть і зневагу”. Ці слова найбільше стосуються оповідань “Бурмістр”...
- Записки мисливця: Бежін луг Розповідь починається описом чудового літнього ранку. Автор полює в лісах. Настріляв дичини, він до вечора вирішує повертатися додому, але в наступила темряві втрачає дорогу і виходить до Бежина лузі, де вбачає багаття, а навколо нього селянських дітей, які прийшли в нічний. г Виганяти перед вечором і приганяти на ранковій зорі...
- “Записки мисливця” Тургенєва У вивченні “Записок мисливця” давно зложилися свої стійкі традиції. Коли ми говоримо про антикріпосницький зміст книги, те згадуємо оповідання “Бурмистер”, міркуючи ж про поетичну її стихію, зупиняємося на “Співаках”, “Бежине лузі”, “Побаченні”. Звичайно, у книзі Тургенєва є незрівнянні викривальні й унікальні поетичні сторінки. Але – чине губиться при такім посторінковому...
- Записки мисливця: Хорь та Калінич Разюча різниця між зовнішністю і побутом мужиків Орловської і Калузької губерній. Орловський мужик малий ростом, сутулуватий, похмурий, живе в осикових хатинка, ходить на панщину і носить постоли. Калузький оброчний мужик мешкає в просторих соснових хатах, високий, дивиться сміливо, особою чистий і білий, торгує і у свята ходить у чоботях. Полюючи...
- Природа як головний герой повістей циклу “Записки мисливця” Росіянин письменник И. С. Тургенєв – автор замечатель-ных романів і оповідань – провів своє дитинство в име-нии матері Спасском-Лутовинове, що располага-лось у живописнейшем місці Орловської губернії. “Я народився й виріс в атмосфері, де панували подзатыльни-ки, щипки, стукалки, ляпаси та інше, – вспоми-нал письменник. – Ненависть до кріпосного права вже тог-так...
- Людина й природа в циклі “Записки мисливця” Тургенєва Душою Росії, жшой, поетичної, виявляється в книзі Тургенєва природа. По точному визначенню Г. А. Млявого, це “стихія не тільки автономна, але й пануюча, вона підкоряє собі людини й формує його внутрішній мир”1. Кращі герої Тургенєва не просто зображуються на тлі природи, вони виступають, по суті, продовженням природних стихій, людською їхньою...
- Зображення селян у збірці Івана Тургенєва “Записки мисливця” Збірка нарисів “Записки мисливця”, завдяки якій ім’я І. С. Тургенєва стало широко відомим у літературних колах, вийшла 1852 року. Книга викликала широкий суспільний резонанс: гнівний осуд з боку прибічників кріпосництва і схвалення передовими колами російської інтелігенції. О. Герцен з приводу книги писав: “Ніколи ще внутрішнє життя поміщицького будинку не виставлялось...
- Образ оповідача в “Записках мисливця” И. С. Тургенєва 1. Унікальність “Записок мисливця”. 2. Події й герої нарисів. 3. Оповідач як діюча особа Усяка людина є історія, не схожа ні на яку іншу. А. Каррель Кожна людина – це цілий мир, цілий Всесвіт. У циклі нарисів і оповідань “Записки мисливця” И. С. Тургенєв показав життя простих людей, взаємини селян...
- Твір по творі Вересаєва “Записки лікаря” З найбільшої виразністю особливості прози автора виявилися в “Записках лікаря” – добутку, над яким Вересаєв працював з 1892 по 1900 рік. У літературі того років, мабуть, жодне добуток не викликав такий жаркої полеміки. Офіційна медична преса дорікала автора в тім, що його правдиве оповідання про сучасний стан охорони здоров’я нібито...
- Людські типи на сторінках “Записок мисливця” И. С. Тургенєва 1. Тургенєв – письменник-реаліст. 2. Герої нарисів і оповідань. 3. Психологічної характеристики Кожний улаштований по-своєму, і немає людини, що був би закінченим лиходієм. Немає й таких, хто сполучив би в собі всі достоїнства: красу, стриманість, розум, смак і вірність. Кожний гарний по-своєму, і важко сказати, хто ж дійсно краще. М....
- Піквік – герой роману Ч. Діккенса “Посмертні записки Піквікського клубу” Цей перший із знаменитих героїв Діккенса (авторитетні джерела називають його самим популярним) був задуманий як персонаж своєрідного коміксу, розповіді в картинках, причому на спортивну тему. Еволюція образу П. – приклад порушення початкового задуму – ситуації, коли захоплений автор радісно “пішов” за своїм героєм. П., який спочатку тільки карикатурний – товстенький,...
- Зображення селянського життя в “Записках мисливця” И. С. Тургенєва В 1852 році “Записки мисливця” И. С. Тургенєва выш-чи окремим виданням і відразу ж звернули на себе увага. Як точно помітив Л. Н. Толстой, істотне зна-чение й достоїнство “Записок мисливця” насамперед у тім, що Тургенєв “зумів в епоху кріпосництва ос-ветить селянське життя й оттенить її поетичні сторони”, у тім, що...
- Герой роману Ч. Диккенса “Посмертні записки Пиквикского клубу” Пиквик перший зі знаменитих героїв Диккенса (авторитетні джерела називають його самим популярним) був задуманий як персонаж своєрідного коміксу, оповідання в картинках, причому на спортивну тему. Еволюція образа П.- приклад порушення первісного задуму – ситуації, коли захоплений автор радісно “пішов” за своїм героєм. П., що спочатку тільки карикатурний – толстенький, безглуздого...
- Записки з підпілля (стисло) Герой “підпілля”, автор записок, – колезький асесор, що недавно вийшов у відставку після отримання невеликого спадщини. Зараз йому сорок. Він живе “в кутку” – “паскудної, поганій” кімнаті на краю Петербурга. У “підпіллі” він і психологічно: майже завжди один, віддається нестримного “мечтательству”, мотиви і образи якого взяті з “книжок”. Крім того,...
- Винниченко Володимир Кирилович Записки Кирпатого Мефістофеля Володимир Винниченко. Записки Кирпатого Мефістофеля. Київ – Ляйпціг, Українська накладня, 1923. В розчинене вікно потягає розталою корою дерева й кислим вохким духом водянистого, весняного снігу, що ріденько чвакає під ногами. Тютюновий дим, розділений течією повітря, незадоволено клублячись, розріджується. Чути, як дзвонять у Софійському Соборі великопосним, задумливим дзвоном. Там, у Соборі...
- Записки божевільного (стисло) Титулярний радник Аксентіп Іванович Поприщін, 42 роки, веде записи протягом 4 з гаком місяців. У день вівторка 3 жовтня 1833 Поприщін відправився на службу в одне з відділень Петербурзького департаментомта, в надії отримати від скарбника вперед грошей з платні. По дорозі бачить чарівну дочку директора департаменту. Ненароком підслуховує розмову двох...
- Селянська тема в “Записках мисливця” – основа загального життя з її силами й стихіями Ця книга відкриває 1860-е роки в історії російської літератури, передбачає їх. Хоча із зовнішньої сторони це збірник оповідань і нарисів, внутрішній його мир глибоко епичен по своїй природі. Це не тільки й не стільки книга про російське селянство, скільки книга про російський національний характер, про живі й мертві стихії життя,...
- Лицарське служіння людям по повісті “Записки юного лікаря” Перед нами один з ранніх творів Михайла Опанасовича Булгакова – “Записки юного лікаря”. Уже на сторінках цього добутку проявляються риси письменника, які згодом стануть його авторською індивідуальністю. Це Я незвичайна щирість, теплота й безпосередність, з якими він звертається до свого читача, поблажливість і гумор у його відношенні до свого героя...
- Переказ добутку Записки божевільного Гоголя Н. В План переказу І. Чиновник збирається в департамент. 2. Перші ознаки божевілля: по шляху він чує розмову двох собачок. 2. Спогаду чиновника про зустріч із директором департаменту і його дочкою. 3. Поприщин знаходить листи собачок Фиделя й Меджи й читає їх. 4. Він остаточно божеволіє. Через три тижні з’являється в департаменті,...
- Записки моего прадеда (краткое содержание) – Штифтер Герой, описывая старый дом, принадлежавший еще его прадеду – сельскому врачу, вспоминает: “старинная утварь окружала нас несмываемой летописью, и мы, дети, вживались в нее, словно в старую книжку с картинками, ключом к которой обладал только дедушка, он, единственно живой жизнеописатель доктора, своего отца”, в сундуке хранилось много заветных вещиц, единственным...