Записки мисливця: Хорь та Калінич
Разюча різниця між зовнішністю і побутом мужиків Орловської і Калузької губерній. Орловський мужик малий ростом, сутулуватий, похмурий, живе в осикових хатинка, ходить на панщину і носить постоли. Калузький оброчний мужик мешкає в просторих соснових хатах, високий, дивиться сміливо, особою чистий і білий, торгує і у свята ходить у чоботях.
Полюючи в Жіздрінском повіті, я познайомився з Калузьким поміщиком Полутикіним. Незважаючи на деякі дивні речі, Полутикін був пристрасним мисливцем і відмінною людиною. Першого ж дня він запросив мене
Його садиба, що складалася з кількох соснових зрубів, височіла на розчищеній лісовій галявині. Хоря не було вдома. Нас зустрів його син Федько і провів у хату. У хаті було чисте, не видно було ні прусаків, ні тарганів. Незабаром на возі до будинку підкотили інші сини Хоря – шість молодих велетнів, дуже схожих один на одного. Ми сіли на воза і через півгодини вже в’їжджали на двір панського будинку.
За вечерею я запитав Полутикіна, чому Хорь живе окремо від інших мужиків. Полутикін
На наступний день ми знову вирушили на полювання. Проїжджаючи через село, ми зупинилися біля низенької хати, щоб захопити з собою Калінича, високого і худого селянина років сорока. Калінич був людиною самого веселого і лагідної вдачі. Він щодня ходив з паном на полювання, і без нього Полутикін не міг ступити й кроку.
Опівдні, коли спека стала особливо сильною, Калінич відвів нас на свою пасіку, в саму глушину лісу, і пригостив свіжим медом. На наступний день Полутикін поїхав у справах до міста. На полювання я поїхав один, а на зворотному шляху завернув до Хорю. Сам Тхір виявився лисим, низького зросту, плечистий мужиком з кучерявою бородою. Розмовляючи з Хорем, я помітив, що він був людиною собі на умі.
Ночувати я залишився на сіннику у тхора. Вранці, за сніданком, я запитав у тхора, чому всі діти, всі, крім Феді, одружені, живуть разом з ним. “Самі хочуть, так і живуть” – відповів Тхір. Раптово за дверима почувся знайомий голос та в хату увійшов Калінич з пучком польовий суниці для свого друга Хоря. Не чекав я таких “ніжностей” від мужика.
Наступні три дні я провів у тхора, із задоволенням спостерігаючи за Хорем і Калінич. Обидва приятелі були зовсім не схожі один на одного. Тхір було раціоналіст, людина позитивний і практичний. Калінич ж був мрійливим романтиком і ідеалістом. Тхір прекрасно облаштувався, завів велику родину, накопичив грошей, ладнав з паном і іншими владою. Калінич ходив у постолах і перебивався абияк. Колись у нього була дружина, яку він боявся, а дітей не було зовсім. Тхір наскрізь бачив пана Полутикіна, а Калінич боявсь перед своїм паном. Калінич стояв ближче до природи, він заговорював кров, переляк, сказ, виганяв хробаків, бджоли йому давалися. Тхір ж був ближче до суспільства.
Дізнавшись, що я бував за кордоном, Тхір розпитував мене про тамтешні традиції і звичаї. Калінич більше цікавився описами природи і міст. Пізнання Хоря були по-своєму великі, але, на відміну від Калінича, читати він не вмів. Баб Тхір зневажав від усієї душі, і часто тішився і знущався над ними. Він часто підсміювався з Калінич, що той не уміє жити і навіть не може собі справити чобіт. Калінич мав гарний голос, часто співав, і Тхір охоче підспівував йому.
На четвертий дня Полутикін прислав за мною. Мені було шкода розлучатися з Хорем і Калінич.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)