Явище українського футуризму
Термін “футуризм” належить італійському митцеві Філіпо Томазо Марінетті. Футуризм це – мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома “М”: місто, машина, маса.
Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом.
Психологізм – характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування
Зупинка є злом, отже – футуристи вживали такі принципи динамізації (“прискорення”) свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово.
Футуризм – це тотальне заперечення, у тім числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала поетизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавший свої твори на шпалерах.
Центральною постаттю українського
1) Кверофутуризм – пошуковий футуризм, коли обожнювалися рух, шукання, динаміка. Мистецтво йшло “по колу” – всі рівні, все однаково цінне.
2) Панфутуризм – смерть “старого” мистецтва, якому протиставлялося метамистецтво. У цей час Семенко практикує метод поезомалярства: єдність художнього слова й споглядального мистецтва. Найголовніше – бути сучасними. Поезію треба розкласти до букви, а образотворче мистецтво – до складників фарби.
Футуризм відродив уявлення про світ людини на доісторичній стадії її існування. Живопис замінили наскальні малюнки. Селюки творили нове мистецтво – інколи шедеври.
Футуристи мали серйозні сумніви в творчих можливостях людського розуму, панувала орієнтація на до-свідоме, доісторичне сприйняття.