Марко Вовчок – видатне явище в історії української літератури

Теми, сюжети її добутків, прототипи героїв, гарна українська Мова у Творчості М. Вовчок – усе від глибокого знання життя народу й фольклору. Це два головних джерела творчості письменниці. Третє – літературне: вплив “Кобзаря” Шевченко, “тема його мотивів жіночого нещастя в ліричних віршах і поемах, образів скорботних Наймичок, Відьом, Сліпих. Марко Вовчок продовжила тему жінки-страждальниці з поетичних добутків великого Кобзаря.

Т. Г. Шевченко Марко Вовчок уважала літературним батьком, ідейним співучасником. 1857 року, повернувшись

із посилання, Т. Шевченко в Нижньому Новгороді прочитав “Народні оповідання” Марко Вовчок. У своєму “Щоденнику” він написав: “Яке піднесене, прекрасне створення ця жінка… Необхідно написати їй лист і подякувати їй за доставлену радість читанням її натхненної книги”. Марія Олександрівна мріяла зустрітися із Шевченко. Довгоочікувана зустріч відбулася в Петербурзі 23 січня 1859 року. На згадку про цей день, Шевченко присвятив Марії Олександрівні поезію “Марко Вовчок”, у якій назвав її “лагідним пророком і викривачем жорстоких людей неситих”. Він увів Марко Вовчка в коло передових
людей Петербурга. Тут, серед друзів, Марко Вовчок прочитала рукопис повести ” Інститутка “. Завершивши цю свою кращу повість, вона присвятила її Тарасові Григоровичеві – своєму літературному батькові.

Проводжаючи Марію Олександрівну за кордон, Т. Шевченко подарував їй автограф поеми “Неофіти” з написом: “На пам’ять 3 квітня 1859 р. моїй єдиній доні Марусі Маркович”. Перебуваючи за кордоном, Марко Вовчок підтримувала зв’язок із Шевченко, писала йому теплі листи, радилася.

Тарас Шевченко надіслав їй за кордон нове видання “Кобзаря” (1860) з таким добрим написом: “Моїй єдиній Марусі Маркович – рідної й хресний батько Тарас Шевченко”. У своєму збірнику “Народні оповідання” письменниця показало глибокі страждання кріпака, розкрила жагучі прагнення народу до волі. Вона довела, що кріпак своїми моральними якостями коштує вище пана-кріпосника. Герої “Народних оповідань” мають глибокі почуття спорідненості, дружби, любові. Герої добутків письменниці, наділені рисами бунтарів, активних протестантів проти кріпосництва. Ці мужні люди сміло протестують проти панських знущань і вириваються від поміщиків, будучи переконаними, що гірше, ніж тут, їм не буде. Вони ще не знають, як зробити життя краще, але вже замислюються над цим і розуміють, що перешкода для здійснення мрії, насамперед, коштують кріпаки.

По тематиці творчість Марко Вовчок різноманітно. У ньому – життя дітей, любов юних, побут дорослих, сите й тупе існування міщанства, фальш ченців, паразитичне животіння дворян і т. п. Проте в більшості добутків зображене життя кріпосного селянства й основне питання того часу – боротьба проти кріпосництва. Добутку Марко Вовчка займають в українській літературі особливе місце. Високий гуманізм їх у наше важке економічно й знецінене морально час змушує багатьох читачів задуматися, на перший погляд над не дуже важливими, але неперехідними цінностями: красою почуттів, надійністю, вірністю, духовним аристократизмом. Саме цим близька й дорога письменниця сучасному читачеві, а добутку її й дотепер не втратили своєї актуальності.

Повість “Інститутка” – “краща перлина української літератури”. Опис наростання народного гніву, стихійного протесту проти гнобителів, виправдання письменницею волелюбних учинків кріпаків Прокіп заступається за Устину; Назар тікає від панів; Катерина відкрито показує гнів проти панів; одне із самих повних розкриттів ідеї розкріпачення селян.

Історико-героїчна тема – значиме місце у творчості М. Вовчок. Під впливом активізації революційного настрою на Україні, М. Вовчок створює повести “Кармелюк”, ” Маруся “, за якої одержує Премію Академії Франції, оповідання “Невільниця”, працює над повістю “Гайдамаки” (залишилася незакінченою). Продовжуючи шевченківські традиції, письменниця в цих добутках по зразках пісенно-популярних образів виводить на перший план яскраві, романтичні фігури мужніх, стійких і гордих борців проти кріпосництва, проти ворогів рідного народу.

Марко Вовчок – “викривач жорстоких людей неситих” (Т. Шевченко). Письменниця глибоко усвідомлювала вищу місію письменника-гуманіста, борця проти насильства над людиною, за національне відродження й культурне збагачення суспільства й високо несла її протягом всього життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Марко Вовчок – видатне явище в історії української літератури