Вище світло в зображенні Л. Н. Толстого
У романі ” Війна й мир” Толстої ” зі строгістю судді й громадянина” вершить моральний суд над вищим світлом і бюрократичною верхівкою самодержавної Росії. Цінність людини, на думку Толстого, визначається трьома поняттями: простота, доброта й правда. Моральність, як уважає письменник, – це вміння відчути своє “я” як частина загальнолюдського “ми”. І улюблені герої Толстого прості й природні, добрі й серцеві, чесні перед людьми й своею совістю
Інші відносини Толстого до вищого світла; “заздрому й задушливому для
Князь Василь говорить ліниво, як актор слова старої п’єси, сама господарка тримається зі штучним ентузіазмом. Пьер відчув себе хлопчиком в іграшковій крамниці. Товстої порівнює вечірній прийом у Шерер із прядильної майстерні, у якій “веретена з різних сторін рівномірно й не вмовкаючи шуміли”. Але в цих майстернях вирішуються важливі справи, плетуться державні інтриги, вирішуються особисті проблеми, намечаются корисливі плани: підшукуються місця для із синків, начебто ідіота Іполита Курагина, намечаются вигідні партії для одруження або заміжжя. У цьому світлі, як малює Толстой, “кипить вічна нелюдська ворожнеча, боротьба за блага тлінні”. Згадаємо перекручені особи “скорботної” Друбецкой і “милостивого” князя Василя, коли вони вдвох вцепились у портфель із заповітом в постелі вмираючого графа Безухова.
А полювання на Пьера, що стали багатієм?! Адже це ціла “воєнна операція” , ретельно продумана Шерер і князем Василем. Так і не дочекавшись пояснення Пьера з Элен, сватовства, князь Василь уривається в кімнату з іконою в руках і благословляє молодих – мишоловка захлопнулася. Починається облога Марії Болконской, багатої нареченої для шалапута Анатолія, і тільки випадок перешкодив успішно завершити цю операцію.
Про яку любов може йти мовлення, коли шлюби відбуваються по відвертому розрахунку? З іронією, навіть із сарказмом малює Толстой “пояснення в любові” Бориса Друбецкого й Жюли Курагиной. Жюли знає, що цей блискучий, але жебрак красень, не любить її, але вимагає за своє багатство освідчення в коханні за всією формою. А Борис, вимовляючи потрібні слова, думає, що завжди можна влаштувати так, що він дружину буде бачити рідко.
Всі прийоми гарні, щоб домогтися “слави, грошей і чинів”. Можна вступити в масонську ложу, роблячи вигляд, що тобі близькі ідеї любові, рівності, братерства. А насправді такі, як Борис Друбецкой, вступали в це суспільство з однією метою – завести вигідні знайомства. А Пьер, щирий і довірливий людина, незабаром побачив, що цих людей цікавили не питання істини, блага людства, а мундири й хрести, яких вони домагалися в житті.
Неправда й фальш у відносинах між людьми особливо ненависні Толстому. З якою іронією він розповідає про князя Василие, коли той просто обкрадає Пьера, привласнивши доходи з його маєтків і залишивши в себе кілька тисяч оброку з рязанського маєтку. І все це під маскою добра й турботи про юнакові, якого він не може кинути напризволяще. Брехлива й розпусна й Элен Курагина, що стала графинею Безуховій. Один раз відкрито змінює чоловікові, цинічно заявляє Пьеру, що не бажає мати від нього дітей. Навіть краса й молодість у людей вищого світла приймають відразливий характер, тому що ця краса не зігріта душею.
Брешуть, граючи в патріотизм Жюли Карагина, що став нарешті – те Друбецокй, і їй подібні. Їхній патріотизм виявився у відмові від французької кухні, французького театру й з штрафу(?). Згадаємо, з яким ентузіазмом лукавий князь Василь захоплюється, говорячи з гордістю пророка: “Що я говорив про Кутузова? Я говорив завжди, що він один здатний перемогти Наполеона.”
А коли до придворних дійшла звістка про залишення Москви французам, то князь Василь непререкаемо говорив, що не можна було очікувати нічого іншого від сліпого розпусного старого.” Товстому особливо ненависна імператорська “гра у війну”, для Олександра I дійсне поле бою й парад на Царицинском Лугу – це те саме.(згадаємо його суперечку з Кутузовим перед Аустерлицким боєм) У військовому середовищіі, що Толстой знало добре, процвітає кар’єризм, служба “особам, а не справі”, острах особистої відповідальності за ухвалене рішення. От чому так не злюбили багато офіцерів чесного й принципового Андрія Болконского.
Навіть напередодні Бородінського бою офіцери штабу були стурбовані не стільки його майбутнім результатом, скільки турботами про свої майбутні нагороди. Вони уважно стежили за флюгером царської милості. Із суворою нещадністю Толстої “зривав всі й усілякі маски” із представників вищого світла, викриваючи антинародну сутність їхньої ідеології – ідеології людського роз’єднання, егоїзму, марнославства й презирства до людей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)