Сцена пояснення Пьера й Элен (аналіз епізоду роману “Війна й мир” Л. Н. Толстого)

Ми не утомлюємося повторювати, що рівного в літературі Толстому немає. Чому? Величезний дарунок і художня неповторність дозволили Толстому показати життя цілого народу, цілих націй, цілої країни, ім’я кото-рій – Росія. Герої його роману-епопеї ” Війна й мир”, як позитивні, так і негативні, ставляться, насамперед, до середовища вищого, правлячого дворянства. Товстої намалював широку картину життя дворянско-го суспільства, зобразив його з усіма властивими йому достоїнствами й недоліками. Як правило, у Товсто-Го позитивні жіночі образи

мають риси винятковості, і долі їх у романі розвиваються в зіткненні з “більшим світлом”, що Толстой малює негативно. Ганна Павлівна Шерер, Ганна Михайлівна Друбецкая, Жюли Карагина, Элен Безухова несуть у собі порочні риси свого класу

Кожний герой – породження середовища, і кожний почуває себе в цьому середовищі як риба у воді. Якщо порівнювати отрицатель-ные й позитивні жіночі образи в романі, то наи-кращими представниками цих груп будуть, соответ-ственно, бути Элен і Наташа. І Наташа, і Элен – жінки одного кола, светс-кие дами, але як різні вони по характері й воспита-нию. Элен – це втілення зовнішньої

краси й тимчасово дивної нерухомості, скам’янілості. Краса її холодна й мертва

Автор описує її ” бе-лизну плечей”, “глянець волосся й діамантів”, “не изме-няющуюся посмішку”, “дуже відкриті груди й спину” – “античну красу тіла”. Вона нагадує гарну, але бездушну статую. Товстої зовсім не згадує про її очі, але ж “ока – це дзеркало душі”.

Элен є уособленням порочності й аморальності. На її прекрасній особі завжди посмішка, але вона нічого не значить. По своїй суті, це маска, що приховує порожнечу душі й відсутність інтелекту світської дами. Якщо рас-розповідь одного з гостей салону Шерер робив яке-небудь враження, Элен оберталася до господарки сало-на й приймала таке ж вираження, яке було на особі фрейліни. Потім вона знову переходила до “сяючої посмішки”.

Наташа Ростова гарна зовсім по-іншому. Ніякої особливої привабливості в зовнішньому вигляді ми Алл С о ч. Р У не “зауважуємо. У неї занадто великий рот і худі плечі-ки, але вона приваблива своєю щирістю й непос-редственностью. З’являючись уперше на балі, Наташа так мало схожа на світських панянок, так виразний контраст між нею й “світлом”.

Наташа – щедро ода-ренная натура, що володіє поетичним мироощуще-нием, вона зовсім не схожа на Элен, Жюли, Шерер. Рє-Мья Ростових подібна тим сім’ям, з яких виходи-чи дружин декабристів. Уклад життя Ростових, звичаї, традиції – все це російське, національне. Вони впита-чи в себе дух народу з його життєрадісністю, умінням непохитно страждати, легко йти на жертви не напоказ, а з усією щиросердечною широтою. До Ростовим і до загального лю-бимице Наташе тягнуться кращі люди: Андрій Болконс-Кий, Пьер Безухов, Василь Денисов

Постійно зрад-чивая, що озивається бурхливо на все що відбувається вок-руг, Наташа може “заревіти, як дитина”, тобто бути природної й не соромитися цього. Вона не здатна відігравати роль, не залежить від стороннього погляду, може порушити етикет. Вона може постаріти й невпізнанно змінитися від горя після смерті Андрія. Саме та-кая життєва мінливість і безыскусственность у Наташе й симпатична Толстому тому, що її вигляд – відбиття найбагатшого миру її почуттів

Суспільство бачить в Элен прекрасну, ніжну, светс-кую даму. Наташа виглядає не гарної, а лише простій і щаслива дівчина. Завдяки цієї жизнерадостно-сти Андрій усвідомлює красу навколо й розуміє, що жити коштує

Йому хочеться діяти, робити людям доб-ро. Протилежне, важке почуття викликає в Пьера Элен. Ще до одруження він почував якийсь обман, ненатуральність їхніх відносин. На жаль, лише після весілля він розуміє всю незначність і низькість цієї жінки. Наташа, навпроти, як і дру-гие позитивні герої роману, щира, діяч-ная патріотка. Вона ніколи не стане надходити, як Берги, і пожертвує всім заради людей

Вона любить свою Батьківщину, свій народ, у який вірить і яким гордит-ся. У душі її їсти щось неповторне російське. Вона тон-до почуває красу природи. Важко собі представити Элен на місці Наташи.

В Элен немає ні почуття, ні по-етичності, ні патріотизму. Вона не співає, не розуміє музики, не зауважує природи. Наташа ж співає проникнув-новенно, з душею, забуваючи про усім. Скрізь видна її не-жная, природна душачи

От вона плаче із Сонею, толь-до тому, що плаче подруга; от вона щиро раду-ется, коли бачить, що Соня з Миколою щасливі; от вона, ледве не плачу від жалості, відмовляє що сватає-ся Денисову. Наташа живе чесно, душею. Нехай вона недосвідчена, зате вона постійно змінюється. Це в Элен усе заздалегідь продумано й робиться так, як покладено за неписаними законами вищого світла

Тому життя Элен – одноманітна й нудна. А в Толстого “спокій – Щиросердечна підлість”. Ніколи не бачимо ми спокійної Наташу, вона хвилюється, переживає за близьких, а глав – Ное – хоче всім допомогти. Элен не здатна стати матір’ю, тому що вона розміняла себе на забави великосвітського життя. Для неї шлюб – лише засіб благополуччя

Заміжжя Элен, обравши-ший собі в чоловіки розбагатілого Пьера, – наочне тому підтвердження. Сім’я й діти не грають у її жиз-ні ніякої ролі. Зайва емансипованість, на думку Толстого, приводить жінку до неправильно-му розуміння власного призначення

От Наташа – жінка в буквальному значенні слова. Дочка, сестра, дружина, Мати – от основні життєві положення жінки. Мир сім’ї – це основа людського суспільства, і хо – Зяйка в ньому – жінка. Краще бути “плідної сам – Який”, чим “великосвітською левицею”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сцена пояснення Пьера й Элен (аналіз епізоду роману “Війна й мир” Л. Н. Толстого)

Categories: Нові твори

Links