Світське суспільство в зображенні Л. Н. Толстого (По романі “Війна й мир”)

1. “Війна й мир” – роман-епопея. 2. Задум і історія появи добутку. 3. Петербуржці й москвичі в романі. 4. Значення добутку для розуміння суспільства XIX століття Що страсті? – адже рано иль пізно їхня солодка недуга Зникне при слові розуму; И життя, як подивишся з холодним вниманьем навколо – Такий порожній і дурний жарт… М. Ю. Лермонтов “Війна й мир” Л. Н. Толстого – один з найбільших добутків, що ввійшло у світову класику літератури Над романом велася довга й кропітка робота.

Письменник почав його в 1863 році, а закінчив тільки

через шість років – в 1869 році. За цей час роман піддавався багаторазовим виправленням і кілька разів, практично з нуля, листувався. Про задум роману можна судити по наступному листі, адресованому А. И. Герценові й датованому 1861 роком: “Я затіяв місяця чотири тому назад романи, героєм якого повинен бути декабрист, що вертається…

В 56 році в Росію із дружиною, сином і дочкою й примеряющий свій строгий і трохи ідеальний погляд до нової Росії… “. Однак первісна ідея розширювалася й видозмінювався згодом (щоденниковий запис Толстого): “Мимоволі від настоящего я перейшов до 1825 року, епосі оман і нещасть

мого героя, і залишив почате. Але й в 1825 році герой мій був уже змужнілою, сімейною людиною. Щоб зрозуміти його, мені потрібно було перенестися до його молодості, і молодість його збіглася зі славної для Росії епохою 1812 року. Я інший раз кинув почате й став писати із часу 1812 року, якого ще захід і звук чутні й милі нам…

Втретє я повернувся назад по почуттю, що, може бути, здасться дивним… Мені совісно було писати про наше торжество в боротьбі з бонапартовской Францією, не описавши наших невдач і нашого сорому. Отже, від 1856 року вернувшись до 1805 року, я із цього часу має намір провести вже не одного, а багатьох моїх героїнь і героїв через історичні події 1805, 1807, 1812, 1825 і 1856 років”. У цьому романі, називаному також романом-епопеєю, авторові вдалося досконально точно, жваво й разом з тим цікаво передати життя російського дворянства першої половини XIX століття. Чимала роль приділяється й опису світського суспільства, на той момент поділеного на два сильно відрізняються друг від друга й постійно ворогуючих між собою “табору” – московський і петербурзький.

Санкт-Петербург, що є в той час столичним містом, і донині відрізняється своєю строгою й холодною красою. Він непривітний, неприступний і прекрасний Він в одному ряді з європейськими містами, тому що сам по собі є вікном у Європу. Вище суспільство Петербурга являє собою особливий, замкнутих і відособлений від всіх мир зі своїми законами й порядками.

Вдачі й звичаї членів цього суспільства орієнтовані на європейські традиції. Але перше, що кидається в очі відмінність таких людей – крайня неприродність думок, слів, жестів. Представники цього кола занадто сильно звикли до того, що вихід у суспільство – це гра, де треба тримати особу й не можна проявляти щирі емоції й почуття.

Невипадково князь Василь, що має до цієї катеГореї людей пряме відношення, неодноразово рівняється сактером. Основний і улюблений вид интеллектуальноговремяпрепровождения петербурзького суспільства – так звані салони. У них велися бесіди про всім і ні про що одночасно: обговорювалися знайомі, політики й імператори, новини війни й культури. Природно, що спілкування велося “на вищому рівні” і малознайомій людині могло здатися, що речі, обговорювані цими людьми, дуже важливі й серйозні, а самі що розмовляють – начитанни й розумні.

Однак це не так, адже не випадково сам автор порівнює один з таких салонів мадам Шерер з “говорильною машинкою”. Є в цих прийомах щось байдуже, механічне, діюче без емоцій по заданої оператором програмі. Розумної, допитливої й живої людини подібне времяпроведение не зможе задовольнити – у ньому занадто мало душі й дійсно важливих слів Однак людям, що становлять основу цього суспільства, подібні розваги необхідні. У подібних салонних завсідників така манера поводження й спілкування поширюється й на сімейне життя, позбавлену тепла й розуміння й сповнену механічного холодного розрахунку. Типова петербурзька сім’я – “клан” Курагиних.

Зовсім інакше представлене суспільство московське. Незважаючи на деяку схожість із петербурзьким, московські дворяни викликають більшу читацьку симпатію Перше згадування московського вищого світла – опис будинку Ростових. Ранковий прийом гостей, присвячений до іменин, з однієї сторони нагадує посиденьки в Шерер – ті ж плітки, а також порожні розмови й обговорення важливих справ.

Масштаби розмов менші, як і менша кількість удаваного подиву й підступництва, які повністю йдуть із приміщення із приходом дітей. Діти приносять із собою щастя, безпосередність, світло й чистоту й разом з ними починають радуватися життю й дорослі На прийомі повністю проявляються основні якості московського вищого суспільства – привітність, семейность, хлібосольство. Суспільство Москви нагадує одну більшу сім’ю із загальними лихами й радостями.

Тут усе про усіх знають і прощають один одному дрібні гріхи, хоча можуть і прилюдно отругать. Так, природна для Москви, у пітерському суспільстві витівка Наташи Ростовой буде абсолютно неприйнятна. Московське світло ближче народу, пам’ятає й шанує його традиції. Симпатії автора – на сторін москвичів, не даром адже Ростови живуть саме Вмоскве. И хоча москвичам теж властиві недоліки (те ж сплетничество), Толстой не загострює на них увага.

При зображенні світського суспільства автор постійно прибігає до прийому “відсторонення”, що дозволяє глянути на героїв з нової, не розглянутої раніше сторони. Так і французька мова в мовленні героїв є таким же прийомом “відсторонення”, що дозволяє точніше передати думки й емоції суспільства. Говорившего в основному на французькому й німецькому Роман-Епопея створювався вже в другій половині XIX століття, тобто автор не могло бути свідком описуваного їм тимчасового періоду й користувався творами літераторів, історичними документами. Саме із цієї причини зображення суспільства в добутку є й традиційним, і революційно новим.

Завдяки майстерно створеним характерам героїв і вірно описаним деталям світського життя, роман “Війна й мир” став своєрідною енциклопедією російського дворянства першої чверті XIX століття


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Світське суспільство в зображенні Л. Н. Толстого (По романі “Війна й мир”)

Categories: Твори з української літератури

Links