Вірш А. С. Пушкіна “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье”
Пошуку нових тим, дала йому можливість як ніколи близько познайомитися з народом,
Придивитися до його звичаїв, обрядам, віруванням, прислухатися до його говорів, Пісням,
Казкам, переказам.
У період Михайлівська посилання Пушкін пише й вірші про любов. Перші вірші на цю тему з’явилися ще в ліцейський період, і продовжували створюватися – у петербурзький. У Михайлівськім написано один із самих прославлених віршів Пушкіна про любов – “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”.
Вірш присвячений А. П. Керн, з якої Пушкін
У глухомані, у мороці заточенья
Тяглися тихо дні мої
Без божества, без
Без сліз, без життя, без любові.
Душі настало пробужденье:
И от знову з’явилася ти,
Як скороминуще виденье,
Як геній чистої краси.
“Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…” – еталон піднесеної любовної лірики, пам’ятник високого любовного пориву й незвичайних поетичних переживань. Вірш вражає своєю легкістю, зачаровує музикальністю, хвилює простотою й безпосередністю. Коло образів у вірші обмежений: дивовижне мгновенье, геній чистої краси, божество, вдохновенье. І самі по собі, поза контекстом, образи ці нічого конкретного не виражають. Зате разом вони здобувають музичне звучання й оживають, наповнюючи вірш, глибоким змістом. Образ улюбленої жінки й образ самої любові у вірші переплітаються – це щось чисте, світле, тендітне, до болю знайоме кожній людині.
Вірш складається із трьох частин. У кожній з них – своя думка, свій тон. Перша – спокійними, наповненими спогадами автора про “милі риси”. Друга – смутна, сумна. У ній поет розповідає про довгі роки заточенья, які стерли
З його пам’яті образ улюбленої. І зовсім інші інтонації в третій частині – радісні,
Щасливим, наповненим життям. І всі тому, що знову зустрів кохану, що, здавалося, втратив назавжди, і всі тому, що прийшла любов.