Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”

Вірш “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…” присвячено А. П. Керн, з якої Пушкін уперше зустрівся в 1819 році у своїх знайомих у Петербурзі. Через 6 років вони зустрілися в Тригорському. Керн зачарувала поета. Перед від’їздом молодої красуні Пушкін приніс їй видрукуваний перший розділ “Євгенія Онєгіна”, куди був вкладений листок з віршем. Але тільки чи любовній темі присвячений цей вірш? Про що й що говорить воно?

У вірші автор в основному використовує складні й прості речення, ускладнені порівняльними зворотами, завдяки –

їм вірш читається на один подих. У третій строфі ми зустрічаємося із двома реченнями, об’єднаними в один рядок. Перше речення “Ішли роки” просте й нерозповсюджене. Пушкіна не вважає важливим описувати ці роки, адже він був у посиланні, відірваний від звичного життя.

У першій строфі двічі повторюється звук “п” – “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье: переді мною з’явилася ти…” Цей звук вимовляється із придихом, передає трепет. У другій строфі повторюється звук “т”, що допомагає передати томління, тривогу автора. У третій строфі повторюється “твердий” звук “ж” у словах “заколотний”,

“колишні”, “ніжний”, передова тим самим гіркота, жаль автора про минулі роки. Дивним здається на перший погляд, що в такого поета, як Пушкін, вигляд Керн гранично узагальнений: “геній чистої краси”, “голос ніжний”, “милі риси”, “небесні риси” – от всі, чим розпізнана героїня вірша. Такими визначеннями можна, мабуть, наділити будь-яку гарну жінку. Ясно, що Пушкін прагне намалювати доконаний образ жіночої краси.

Але зате як послідовно, хоча й узагальнено, простежене життя самого поета! Легко довідатися по перших рядках давню зустріч із Керн, а в другій строфі молодого Пушкіна у світському Петербурзі. Третя строфа “Ішли роки. Бур порив заколотний розсіяв колишні мрії…” указує на романтичний південь, а четверта обертає пам’ять до початку посилання в Михайловское. Кожний період у житті поета рисується їм дуже коротко, але точно. Вірш стає короткої духовної й, звичайно, опоетизованою біографією Пушкіна.

Процес відродження людини до Творчості (“И серце битися в упоенье, і для нього воскресимо знову й божество, і вдохновенья, і життя, і сльози й любов”) і відчуття повноти життя закономірно вінчаються почуттям любові.

У вірші Пушкіна типу зачарування красою сполучилася з іншого боку – темою творчого вдохновенья. Послання містить у собі глибокі роздуми про життя, про радість творчості, про почуття повноти буття, що виражено в радісній заключній строфі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”

Categories: Нові твори

Links