Виклад сюжету повести “Стукає!”
Справа була в десятих числах липня. Я приліг відпочити після вдалого полювання на тетеревів, коли до мене ввійшов Єрмолай і повідомив, що в нас скінчився дріб. Він запропонував послати його за дробом у Тулу, що була в 45-ти верстах від нас. На моїх конях Єрмолай їхати не міг – закульгав корінник, але коней можна було взяти в місцевого селянина, якого Єрмолай назвав “з дурних дурним”. Поки Єрмолай ходив за ним, я вирішив їхати в Тулу сам. Я погано сподівався на Єрмолая, що міг повернутися через кілька днів без грошей, дроби й коней. До того ж
Через чверть години Єрмолай привів рослого, білявого й підсліпуватого мужика з рудою бородою клинишком, довгим пухким носом і роззявленим ротом. Кликали його Филофей. Домовившись із Филофеем про оплату в 20 рублів, ми рушили в шлях. Мій вірний слуга Єрмолай, образившись, що я не пустив його в Тулу, навіть на попрощався із мною
По дорозі я заснув. Розбудило мене дивний булькіт. Я підняв голову й побачив, що навколо тарантаса простирається водна гладь, а спереду, на козлах, нерухомо сидить Филофей. Виявилося, що Филофей небагато помилився, пропустив брід, і тепер чекав, що корінник
Мене розбудив Филофей. Цього разу тарантас стояв по самій середині великої дороги. Филофей сказав: “Стукає!.. Стукає!”. И точно, удалечині чувся переривчастий стукіт коліс. Филофей пояснив, що під Тулою “пустують”, і це можуть бути розбійники. Через півгодини звуки стали ближче, уже був чутний свист і бряцанье бубонців. Я раптом упевнився, що за нами їдуть недобрі люди
Через 20 хвилин нас нагнали. Я наказав Филофею зупинитися – утекти однаково було неможливо. Відразу більший віз, запряжений трійкою, обігнала нас і загородила дорогу. У возі перебувало 6 чоловік, всі п’яні. Правил возом якийсь велетень у кожушку. Вони поїхали кроком, ми – за ними. Минути віз нам не давали. Спереду, у балці над струмком, виднівся місток. На думку Филофея, саме там нас і збиралися грабуватися
Раптом Трійка з гиканням понеслася, і, доскакавши до містка, зупинилася збоку дороги. Коли ми порівняли з возом, з її зстрибнув велетень – і прямо до нас. Поклавши руки на дверцята й осклабившись, велетень скоромовкою повідомив, що їдуть вони з веселого весілля, і попросив грошей на опохмел. Я дав йому два карбованці. Він схопив гроші, стрибнув на віз, і тільки ми їх і бачили
Отямилися ми з Филофеем не відразу. Під’їжджаючи до Тули, ми побачили в шинку знайомий віз і квапливо проїхали мимо. У той же вечір ми повернулися в Село Филофея, і я розповів про те, що трапилося, Єрмолаєві. Два дні через він повідомив мені, що в ту ніч, коли ми їздили в Тулу, на тій же самій дорозі ограбували й убили якогось купця. Уже не із чи цієї “весілля” верталися наші молодці? У цьому селі я залишався днів 5, і щораз зустрічаючи Филофея, говорив йому: “А? стукає?”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)