Вічна слава героям
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Вічна слава героям
Нещодавно почув, що Верховна Рада України розглянула питання про присвоєння звання Героїв України юнакам, які загинули під Крутами у січні 1918 року. Я був біля Аскольдової могили у Києві, де поховали тіла юнаків, розстріляних більшовиками. Я відчув святість цього місця для кожного українця. 95 років тому на похованні загиблих захисників Києва перший президент України Михайло Грушевський назвав страчених вояків справжніми героями. Дуже радий, що й через майже сто років Україна визнає подвиг
Я стояв біля Аскольдової могили і пригадував історію цього бою, який тривав лише п’ять годин. Чотири сотні київських студентів і бійців вільного козацтва не побоялися вступити у бій з чотирьохтисячною більшовицькою армією Муравйова. Багато з них полягло у перші години бою, а 27 юних вояків було взято в полон. По суті вони були ще дітьми, іншими словами – юними і недосвідченими. Однак це не стало аргументом для помилування. Окупанти були безжальні у своєму прагненні будь-що оволодіти Києвом, стратили юнаків – показово для всіх непокірних. Вороги думали, що цією стратою розіпнуть на
Там, на Аскольдовій могилі, народжувався Холодний Яр і гнів усієї України. Павло Тичина присвятив героям Крут вірш “Пам’яті 30-ти”. А 2006 року на місці бою під Крутами було встановлено пам’ятник. Історію не переписати, хіба що можна роками замовчувати певні події та спробувати витравити Крути з пам’яті українців. Та це ненадовго, рано чи пізно пам’ять людська повертається до доленосних подій і справедливість торжествує. І нехай та жменька захисників Києва ніяким чином не могла змінити ходу війни чи врятувати столицю від більшовицької навали, але нічого не робити за тих обставин герої вважали злочином і зрадою.
Я думаю, що герої Крут завжди будуть для молоді зразком мужності, героїзму і патріотизму. І мабуть, не я один так думаю.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)