Весно, весно без меж і без краю – ОЛЕКСАНДР БЛОК

О, весна без конца и без краю –

Без конца и без краю мечта!

Узнаю тебя, жизнь! Принимаю!

И приветствую звоном щита!

Принимаю тебя, неудача,

И удача, тебе мой привет!

В заколдованной области плача,

В тайне смеха – позорного пет!

Принимаю бессонные споры,

Утро в завесах темных окна,

Чтоб мои воспаленные взоры

Раздражала, пьянила весна!

Принимаю пустынные веси

И колодцы земных городов!

Осветленный простор поднебесий

И томления рабьих трудов!

И встречаю тебя у порога –

С буйным ветром

в змеиных

Кудрях,

С неразгаданным именем Бога

На холодных и сжатых губах…

Перед этой враждующей встречей

Никогда я не брошу щита…

Никогда не откроешь ты плечи…

Но над нами – хмельная мечта!

И смотрю, и вражду измеряю,

Ненавидя, кляня

И любя:

За мученья, за гибель – я знаю –

Все равно: принимаю тебя!

24 октября 1907

Весно, весно без меж і без краю –

Владо мрій, що без краю зроста!

О життя! Пізнаю і приймаю!

Шлю привіт тобі дзвоном щита!

Вас приймаю, недолі погрози,

Ласко долі,- вітання й тобі!

В зачаклованім царстві, де сльози,

В

тайні сміху – не місце ганьбі!

Вас, безсонні за спірками ночі

І світання в фіранках вікна,-

Все приймаю, аби тільки очі

Дратувала, сп’яняла весна!

Сіл пустельні приймаю оселі,

Зруби міст, весь їх морок і бруд,

Піднебесні простори веселі

І пекельний невільницький труд!

Ось, розвіявши в вітрі шаленім

Коси-змії, ти мчиш, ніби

Птах,

З нерозгаданим Божим іменням

На затиснутих зимних устах.

В цім спітканні ворожім, некволий,

Я ніколи не кипу щита…

Ти плечей не відкриєш ніколи…

Влада мрії над нами зроста!..

І дивлюсь, ворожнечу зміряю,

Все – ненависть, прокльони,

Любов:

За тортури й загибель – я знаю –

Все приймаю!.. І знову! І знов!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Весно, весно без меж і без краю – ОЛЕКСАНДР БЛОК