Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії Блока “Весно, весно, без меж і без краю”

Олександр Блок ніколи на сприймав життя як даність. Він розумів його як (боротьбу реального темного начала і світлого, духовного світу, який відкриваєся тільки обраним. Ліричні образи його нечіткі, розмиті, грані між окремими відчуттями в поезії здаються стертими. Його поезія діє, як повний місяць. Непевність, музичність, алогізм образів дивним чином співвідносяться і емоційністю, яскравістю, інтенсивністю, силою почуттів поета. Вірш “Весно, весно, без меж і без краю…” – це твір, який вирізняється серед інших динамізмом, радісним

настроєм від боротьби, яку приймає ліричний ігрой. Він приймає життя таким, яким воно є, з його мріями, погрозами недолі її ласкою долі. Світ для нього – “зачакловане царство сліз”, але сміх без ганьби ліричного героя може розвіяти те царство. Ліричний герой приймає “безсонні за спірками ночі і світання в фіранках житія”, тільки нехай весна заглядає йому в очі і дратує, п’янить приспані почуття. Він приймає і оселі пустих сіл, і нірок та бруд міст, “і пекельний невільницький труд”.

Поетичний твір – це не біографічний довідник. Рідко можна ототожнювати героя з поетом, але в цьому вірші чітко простежується

паралель між автором і героєм. На жаль, переклад деяких рядочків українською мовою дещо неточний, і хочеться навести авторський текст:

И встречаю тебя у порога –
С буйным ветром в змеинных кудрях
С неразгаданным именем Бога
На холодних и сжатых губах…

Портрет ліричного героя точно збігається з портретом Блока: чорні кучері, чітко окреслені без усміху губи, виразні холоднуваті очі. Ліричний герой захищається щитом своєї поезії, своєї відстороненості выд усього, що владно і нагло вдирається у його життя. “Я ніколи не кину щита…”, різко й розпачливо, як зойк, звучать слова героя, але влада мрії зростає над ним, робить його слабким і уразливим. Він здатен виміряти ворожість життя, але

Все – ненависть, прокльони, любов:
За тортури й погибель – я знаю
Все приймаю!.. І знову!.. І знов!..

Поет – це та величина, яку виміряти стандартними мірками не можна. А Блок стоїть осторонь навіть серед найзагадковіших митців. Придивіться до портрета молодого Блока: прекрасне, горде, одухотворене лице і неначе потойбічний погляд сновиди. Образ лунатика, який ходить у напівсні десь зачарованими далями і, прокинувшись, змішує у своїх творах побачене там із реальними пристрастями, емоціями, які кипіли у його житті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії Блока “Весно, весно, без меж і без краю”

Categories: Твори з української літератури

Links