Тема любові й образ коханої в лірику О. С. Пушкіна
1. Легкість віршів поета. 2. Новизна віршів про любов. 3. Любов – стан душі. Добутку А. З. Пушкіна легкі й стрімкі. На думку відомого літературознавця Абрама Терца, саме невагомість була основою світогляду поета. Легкість же у вірші з’явилася головною умовою його творчості з перших же кроків на цьому поприщі.
Його вірші можна зрівняти з митецьким танцем балерини, де присутні й швидкі повороти, і високі стрибки, і цікаві реверанси: …Вона, Однією ногою стосуючись підлоги, Другою повільно кружляє, И раптом стрибок, і раптом летить, Летить,
Присвячені панянкам дрібнички, як сам їх називав Олександр Сергійович, вони відрізнялися безтурботністю й недбалістю, набудовували на вітряний лад. Вірші
В одному добутку можна виявити ознаки й елегії, і послання, і романсу Приміром, відомий вірш “ДО **”, присвячене Ганні Петрівні Керн, вражає своєю проникливістю й глибиною почуттів: Є бог іншої земного кола – Йому слухняна краса, Він бог Хлопці, Тибулла, Мура, Їм каламучуся, їм утішений я. Він весь у тебе – ти мати Амуру, Ти богородиця моя. Вірш несе в собі як риси послання, так і романсу й елегії. Змінивши форму традиційних віршів, Пушкін не зупиняється на досягнутому. Він розкриває перед читачем зовсім інше світосприймання, іншу систему цінностей Відтепер всі взаємини із предметом любові будуються на повазі й німому шануванні.
Тут проявляється й неабияка частка самопожертви. Олександр Сергійович воліє прислухатися до думки обраниці, уважаючи, що кохана також має право на вибір. Безмовна любов також дорога для поета, як і щаслива, оскільки харчує серце, додає досвіду й назавжди залишається в спогадах, хоча й смутних У знаменитому вірші “Я вас любив” Пушкіна цілком спокійно ставиться до обставини, коли почуття остигають, а жінка воліє більше щасливого суперника. Пушкіна відходить від романтичних канонів, розкриваючи свою особисту думку із приводу подібної ситуації: Але нехай вона (любов) вас більше не тривожить; Я не хочу засмучувати вас нічим…
Я вас любив так искренно, так ніжно, Як дай вам бог улюбленої бути іншим. Таким чином, у звучанні вірша немає трагізму й прагнення будь-що-будь повернути свою любов, навіть ціною власного життя. Навпаки, ліричний герой відпускає свою кохану й навіть випробовує до неї почуття вдячності за ті світлі мінути, які вона йому подарувала Для Олександра Сергійовича любов не може бути егоїстичної, вона не повинна приносити страждання й терзати душу. Людині підвладно це чарівне почуття тільки в тому випадку, коли він забуває про себе й намагається зробити свого обранця як можна счастливее. Про влюбливість поета серед його сучасників ходили легенди.
Звичайно ж у цьому є частка правди. Творча, живаючи натура не могла не обертати уваги на жіночу красу. І саме прекрасні дами часто надихали поета на створення своїх віртуозних добутків/Вірша, присвячені слабкої підлоги, легко виривалися з-під пера Олександра Сергійовича й зачаровували читача, а особливо читачок.
Однак під гаданою легкістю ховається серйозна робота поета, хоча він сам завжди затверджує зворотне: Спочатку я грав, Жартуючи вірші мазав, А там – переписав, А там – і надрукувався И що ж? Радий, не радий – Але от уже я брат Тому, сему, іншому, Що робити? Винуватий! Стрімка експресивність пушкінського ( вірша вимагала просто неймовірної маневреності відмінного володіння словом.
Це якість також характерно для любовної лірики поета. Іноді вирвані з контексту поетичного добутку фрази Олександра Сергійовича знаходять зовсім інший окремий зміст, коли як на ділі виявляється, що це чергові піруети, покликані, як у вихровому танці, ще більше ввірувати глядачів у геніальності майстра: Батьківщина майже я ненавидів – Але я вчора Гелицину побачив И примирений з батьківщиною моїм Для Пушкіна любов є станом душі. Тому в нього так багато добутків присвячено саме цьому почуттю, причому не важливо, хто виступає як натхненниця: чи жінка, батьківщина, воля. Сум миючи повна тобою, Тобою, однієї тобою… Унинья мого Ніщо не мучить, не тривожить, И серце знову горить і любить – тому, Що не любити воно не може.
Жвавість і легкокрилий стан духу були обумовлені в пушкінському розумінні трьома нерозривними речами: поезією, любов’ю й волею. На думку А. Д. Синявского, “пушкінська Муза давно й міцно асоціюється з гарненькою панянкою, що збуджує грайливі почуття…”. Для самого поета представниця прекрасної підлоги – це насамперед небесне створення, що будить у люблячій її людині “і божество, і вдохновенье, і життя, і сльози, і любов”. Пушкіна розуміє, що, можливо, без жінки такого почуття могло не бути взагалі, що навіки втратило б якщо не сенс людського існування, то щось прекрасне, що робить дійсність чистіше й краще.
Любовна лірика Олександра Сергійовича дивним образом сполучить у собі російські вдачі із французькими звичками, здоровий глузд із необмеженою мрійністю, світський блиск снаивностью. И разом з тим поет у своїх добутках розкривав і прославляв жіночу душу, що єдина може осягти й простити чоловіка, пошкодувати його й допомогти йому у випадку необхідності
(2 votes, average: 4.50 out of 5)