Тема Батьківщини у творчості Сергія Олександровича Єсеніна
Тема Батьківщини у Творчості Сергія Олександровича Єсеніна. Але люблю тебе, Батьківщина лагідна! А за що, розгадати не можу. (С. Єсенін) У творчості багатьох літературних діячів протягом всієї історії Росії Батьківщині приділялося одне із центральних місць
Адже Батьківщина – це поняття всеосяжне. Це й місце, де ти народився. Це й край, у якому ти живеш
Це й всі простори, які тебе оточують, тобто лісу, поля, ріки, гори, степу – все це Батьківщина. Поет, що не сказав ні слова про свою Батьківщину, не поет. Тому що залишитися байдужим до своєї
Читаючи вірша Сергія Єсеніна, можна помітити те, що в центрі його творчості коштує саме Батьківщина. Він оспівує кожну піщину, кожну травинку, кожний камінчик своєї рідної землі. Для кожної людини Батьківщина починається з того місця, де ти народився, де виріс і провів свої дитячі роки. Сіло
Серцю сняться Скирти сонця у водах лонных. Я хотів би загубитися В зеленях твоїх стозвонных. Єсенін завжди прагнув до себе на Батьківщину, вдеревню.
Він черпаючи нові сили, набирався енергії, звільнявся від турбот, що нагромадилися, серед милих його серцю картин. Я знову тут, у сім’ї рідний, Мій край, замислений і ніжний! Кучерявий сутінок за горою Рукою махає білосніжної. Часто в його віршах спливає образ його рідного будинку в Константиново: Я любив цей будинок дерев’яний
У колодах тепліла грізна міць Наша піч якось дико й дивно Забувала в дощову ніч… Цей будинок донині коштує там. У ньому зараз розміщений Есенинский музей. Але Батьківщина для Єсеніна бескрайна.
Вона не має границь. Для поета ліс це Батьківщина, поле-це Батьківщина, річка теж Батьківщина. Йому милі безкрайні простори Великої Росії: Об Русь – малинове поле И синь, що впала в ріку, Люблю до радості й болю Твою озерну тугу
У кожному вірші Єсеніна відчувається любов до Батьківщини. Вона виражена не абстрактно, а конкретно, у зримих образах, через картини рідного пейзажу. Я люблю батьківщину
Я дуже люблю батьківщину! Хоча є в ній сумуй вербова іржати. Приємні мені свиней забруднені морди И в тиші нічний дзвенячий голос жаб. Поет бачить яскраві фарби російської природи: у багатьох його віршах про Батьківщину. Росія виступає в різні квітах
Те вона малинова, те блакитна, те біла, те синя. Адже колір для Єсеніна багато чого значив. Кожний відтінок мав свій певний зміст. “Русь блакитна” у блакитному кольорі в нього сховані величезні безмежні простори його рідної землі
Відразу виникає відчуття волі й свіжості. Всі краси й принадності рідної країни поет показує через природу. ПРО, лісова, дрімуча каламуть!
ПРО, веселощі засніжених нив!… Так і хочеться руки зімкнути Над деревними стегнами верб. Єсеніну близькі й невідривні від нього всі ті картини, які оточують його всюди. Чи поле це, що не має ні кінця, ні краю, річка, що дзюрчить у лісовій прохолоді, або ж маленьке деревце, що сподобалося поетові. Він любується сходами й заходами, хмарами, що повільно пливуть по небу, сонцем, що грає своїми променями
Єсенін готовий забути про усім і тільки дивитися й дивитися на всі краси, які порию сховані від наших очей: Добре під осінню свіжість Душу – яблуню вітром стряхать И дивитися, як над речкою ріже Воду синю сонця соха. Сергій Олександрович не може проміняти свою Батьківщину ні на яку іншу у світі. Як нам відомо, він подорожував по Європі. У той час положення в Росії було не із кращих
Поет це бачив, він бачив розруху, убогість, голод і всі численні нещастя, які одне за іншим, обрушувалися на голів росіян. І що ж? Він чи ледве не щодня писав додому, у Росію, знаходячи в цьому єдину свою віддушину. У кожному своєму листі він виливав свої почуття, виливав свою тугу на Батьківщині. От уривок його листа з Америки: ” Тут жеруть і п’ють, і знову фокстрот. Людини я поки ще не зустрічав і не знаю, де импахнет.
У страшній моді пан долар, на мистецтво начхати – саме вище мюзик-хол. Нехай ми злиденні, нехай нас голод і людожерство, зате в нас є душу, що тут за непотрібність здали в оренду під смердяковщину… …Так хочеться мені звідси, із цієї кошмарної Європи, назад у Росію…” Нам відомо з історії, що багато поетів відправлялися на Кавказ, де намагалися знайти тишу, спокій, розчулення, хоча по різних причинах
Пушкін любив Кавказ, Лермонтов теж любив. Єсенін же й там не міг знайти спокою. Він був не на своєму місці. Поет постійно порівнював мальовничі картини Кавказьких гір з картинами рідних йому полів, ріллей, лісів
Як би не був гарний Шираз, Він не краще рязанських роздольний… Поета, де б він не був, завжди тягло на Батьківщину. Він сам так і говорив: ” Я скажу: не треба раю – дайте батьківщину мою…” Кожна Есенинская рядок пронизаний глибокою вірою поета в сьогодення й Майбутнє своєї країни
Про вірю, вірю, щастя є! Ще й сонце не згасла Зоря молитовником червоним Гуркоче милостиву звістку Про вірю, вірю, щастя є… Він вірить і сподівається в те, що майбутнє його Батьківщини буде світлим і безхмарним. Сергій Олександрович Єсенін – істинно російський поет. Він оспівував свою країну, свою Батьківщину, свою Росію
Без Батьківщини поет себе не представляв. Вся його творчість була присвячена їй. От його слова: ” Моя лірика жива однією великою любов’ю, любов’ю до Батьківщини. Почуття Батьківщини – основне в моїй творчості” Небувала щирість тону, рідкий дарунок безпосереднього бачення миру, здатність дивитися на явища й речі неупередженим поглядом, зненацька витягати красу й радість із предметів, давно стершихся побутом, особливе вміння виражати почуття людини, і прості, і складні, от, що ми бачимо у віршах Сергія Олександровича Єсеніна. І ці вірші так близькі для кожного з нас, адже в них описане все те, що нас оточує, але в іншому світлі, більше приємному
Після прочитання кожного з його віршів, на душі стає світліше й радісніше. Тому що в них ми знаходимо той спокій, якого так нам не вистачає в наш напружений і жорстокий час
(1 votes, average: 5.00 out of 5)