Скорочено “Жінка в білому” Коллинза

Уолтер Хартрайт приїжджає в Лиммеридж, знайомиться з його мешканцями. Це Мэриан Голкомб, дочка покійної миссис Фэрли від першого шлюбу, некрасива, але чарівна й енергійна брюнетка, її сестра по матері Лора Фэрли, ніжна й лагідна блондинка, і містер Фредерик Фэрли, їхній дядько, холостяк і страшний егоїст, той самий, хто запропонував Уолтеру роботу. Уолтер розповідає Мэриан про свою зустріч із жінкою в білому, і та, заінтригована, знаходить у листах своєї матері згадування про дівчинку Ганні Катерик. Миссис Фэрли прив’язалася до дівчинки через

подібність її з Лорой, а маленька Ганна, відповідаючи своїй покровительці палкою любов’ю, заприсягла на честь її ходити завжди тільки в білому. Отут Вільям розуміє те дивне почуття, що не раз виникало в нього при погляді на Лору: жінка в білому дивно нагадувала Лору, тільки схудлу й зблідлу або пережившую горі

Мэриан і Уолтер зберігають своє відкриття в таємниці. Тим часом, як часто трапляється, учитель і учениця, Уолтер і Лора, полюбили один одного. Але вони не говорять про свою любов. Їх розділяє пропасти соціальної й майнової нерівності, адже Лора знатна й багата, вона спадкоємиця Лиммериджа.

А саме головне,

Лора заручена з людиною, якого вибрав їй батько, – це баронет сер Персиваль Глайд, власник великого маєтку в Хемпшире. Про цьому Уолтеру повідомляє Мэриан, і при словах “баронет” і “Хемпшир” йому пригадуються нескладні мовлення ніколи зустрінутої їм жінки в білому. Але от Хартрайт бачить її знову на лиммериджском цвинтар – Ганна Катерик миє біломармуровий пам’ятник на могилі миссис Фэрли. У розмові з Уолтером (а вдень раніше в анонімному листі до Лоре, сильно її що встревожили) Ганна застерігає Лору від шлюбу із сером Персивалем Глайдом, що представляється їй втіленням зла. До того ж виявляється, що саме він заточив Ганну в божевільний будинок. Простясь із Лорой, пригноблений Уолтер вертається в Лондон, а потім їде в довгих, повну небезпек археологічну експедицію в Центральну Америку. Мэриан змушує приехали в Лиммеридж нареченого Лоры дати пояснення відносно Ганни, і той представляє лист миссис Катерик, матері Ганни, на доказ того, що діяв з її згоди й на благо її дочки

До останньої мінути Мэриан і Лора сподіваються на те, що весіллю що-небудь перешкодить, але чуда не відбувається. Персиваль Глайд і Лора Фэрли вінчаються в церкві Лиммериджа і їдуть у весільну подорож в Італію. Через півроку вони вертаються в Англію й поселяються в Блекуотер-Паренню, маєтку Глайда, туди ж приїжджає Мэриан Голкомб. Разом з парою Глайд із Італії прибуває ще одна подружня пара – граф і графиня Фоско. Графиня Фоско – тітка Лоры, ніколи нісенітною й марнолюбна, зараз душею й тілом віддана чоловікові, з якого буквально не зводить очей, немов загіпнотизована, ловить кожне його слово й безперервно скручує для нього маленькі пахітоски

Граф фоско надзвичайно товстий, незмінно ввічливий, дуже люб’язний, безупинно робить знаки уваги дружині, обожнює білих мишок, яких носить із собою у великій клітці. Але в ньому відчувається незвичайна сила духу (“якби замість жінки він. женився на тигриці, він приборкав би й тигрицю”, – зауважує Мэриан). На околицях Блекуотер-Парку Лора зустрічає Ганну Катерик, і та ще раз застерігає її, радячи не довіряти чоловікові й побоюватися його. А сер Персиваль, запекло маючи потребу в грошах, хоче змусити Лору підписати якісь папери не читаючи. Лора відмовляється. Чоловік загрожує їй, але графові фоско вдається зм’якшити ситуацію

Женихівський лиск і чарівність сера Персиваля давно зникли, він грубий з женою, глузливий і не раз дорікає її в захопленні вчителем-художником (Персиваль догадався про таємницю Лоры). Граф і його дружина всіма способами перешкоджають Мэриан у спробах зв’язатися з повірником сім’ї Фэрли. Вони неодноразово перехоплюють листи (один раз навіть обпоївши якимсь зіллям дівчину, що повинна була відправити лист по приїзду в Лондон).

Мэриан підозрює змова проти Лоры й, щоб затвердитися у своїх припущеннях, підслухує бесіду Персиваля Глайда й графа фоско. Змова дійсно існує, але Мэриан не може протистояти йому – підслухуючи нічну розмову, вона простуджується й серйозно занедужує. Скориставшись хворобою Мэриан, її, відповідно до плану графа Фоско, переносять у віддалену частину замка, Лоре ж повідомляють, що вона виїхала, і обманом выманивают її нібито в гості до дядька, містерові фэрли. Але в Лондоні Лору під ім’ям Ганни Катерик поміщають у божевільний будинок, де колись перебувала теперішня Ганна, У той же час у лондонському будинку своєї тітки вмирає оказавшаяся там проїздом мнима леді Глайд. Тепер ніщо не коштує між Персивалем Глайдом і багатством його дружини

Видужавши, Мэриан намагається розібратися в що происшли. Їй вдається знайти й за допомогою підкупу звільнити Лору – зломлену, що залишилася без ім’я й багатства. З експедиції вертається Уолтер. Придя поклонитися могилі Лоры, він зустрічає там Мэриан і що змінилася, страшно схожу на Ганну Катерик Лору.

Уолтер знімає квартиру, де вони поселяються втрьох, і спільними зусиллями він і Мэриан допомагають Лоре потроху отямитися. Уолтер вирішує повернути Лоре її ім’я. Зрозумівши, що сер Персиваль Глайд ховав Ганну Катерик у божевільному будинку, тому що боявся викриттів, Уолтер починає з’ясовувати, яких саме. Він відвідує матір Ганни, миссис Катерик. Вона цілком виразно відмовляється допомогти Хартрайту вивести Персиваля Глайда на чисту воду, при цьому безсумнівно, що вона ненавидить Глайда й буде рада, якщо Уолтер зуміє порахуватися з ним. З розмов з миссис Катерик, матір’ю Ганни, з паламарем церкви Старого Уэлмингама, містером Уансборо, у якого виявилася скопійованої книга церковних метричних записів, Уолтер розуміє, що шлюб батьків Глайда не був зареєстрований, отже, у нього немає прав ні на титул, ні на земельні володіння. У свій час Глайд одержав доступ у ризницю й можливість підробити запис завдяки миссис Катерик, але коли її чоловік запідозрив любовний зв’язок між ними, Глайд не спростував цього припущення, боячись виявити щиру причину своїх зустрічей з нею. Згодом він неодноразово допомагав миссис Катерик грошима

Ненависть до Ганни й страх перед нею були викликані тим, що дівчина насмілилася повторити слідом за матір’ю, що їй відома таємниця Глайда. Цього було досить, щоб бідна дівчина опинилася в божевільному будинку, а її мовлення – що б вона не затверджувала – не могли вважатися свідченням. Почуваючи небезпеку, Персиваль Глайд прагне всіма силами перешкодити Уолтеру добратися до істини, потім, не підозрюючи про існування дубліката, вирішує спалити книгу записів, але при пожежі в церкві згоряє сам. Граф Фоско вислизає від переслідування

Випадково в театрі уолтер бачить графа й зауважує його явний переляк побачивши свого приятеля професори Піски, що не довідається графа (втім, той міг змінити зовнішність, та й роки зробили своє). Очевидно, розуміє Уолтер, граф Фоско був членом того ж таємного суспільства, що й Піску. Страх графа можна пояснити його відступництвом, зрадництвом інтересів братерства й очікуванням неминучої відплати. Уолтер змушений вдатися до допомоги Піски

Він залишає професорові запечатаний конверт із листом, у якому викриває графа й просить покарати його, якщо Уолтер не повернеться до призначеної години наступного дня. Прийнявши ці запобіжні заходи, Уолтер Хартрайт приходить до графа Фоско й змушує його написати історію доконаного їм і Глайдом шахрайства. Граф, із властивим йому самовдоволенням, натхненно пише, витративши на це заняття майже всю ніч, а графиня готується до спішного від’їзду, час від часу з’являючись і демонструючи Уолтеру свою ненависть до нього. Грунтуючись на розбіжності в датах: свідчення про смерть видано раніше, чим відправлений лист Фредерика Фэрли, у якому втримується запрошення племінниці в гості, Уолтеру вдається довести, що Лора живо, а замість її похована Ганна Катерик.

Напис на пам’ятнику тепер змінена. Ганна Катерик, жінка в білому, після смерті знайшла те, до чого прагнула: вона спочиває поруч із миссис Фэрли, що так любила. Лора й Уолтер вінчаються

Життя їх потроху налагоджується. Уолтер багато працює. Виявившись через деякий час по справах у Парижу, він бачить виловлений із Сени труп графа Фоско. На тілі немає ніяких слідів насильства, якщо не вважати двох ножових порізів на руці, що сховали клеймо – мітку таємного суспільства розміром з невелику монету (така ж мітка є на руці в Піски).

Возвратясь у Лондон, Уолтер не застає будинку ні Лоры з напіводнорічним сином, ні Мэриан. Йому передають записку дружини із проханням негайно й ні про що не турбуючись приїхати в Лиммеридж. Там його зустрічають схвильовані Лора й Мэриан, Після смерті дядька фамільний маєток відійшло у володіння Лоры. І маля Уолтер, молодий спадкоємець Лиммериджа, якого тримає на руках Мэриан, тепер може вважатися одним з родовитейших поміщиків Англії


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Жінка в білому” Коллинза

Categories: Скорочені твори

Links