Жінка у пореволюційному суспільстві

У Творчості М. Хвильового жіночі образи мають особливе значення. Відомо, що в Україні завжди панував культ Жінки. Матір, кохана, Берегиня роду й споконвічних традицій – таким постає образ жінки зі сторінок письменників-класиків. А якою бачить жінку М. Хвильовий? У пореволюційні часи світ перевернувся з ніг на голову. Що відбувалося? Руйнація моральних канонів і, як наслідок,- деградація людських душ. І кому, як не жінкам, слід зупинити цей хаотичний абсурд? М. Хвильовий впевнений, що жінки морально стійкіші за чоловіків, тому-то він переконаний,

що їхня любов, милосердя, врешті, самопожертва вирвуть рідний народ із згубної стихії.

Головна героїня оповідання “Сентиментальна Історія ” намагається знайти своє місце у буремному новому суспільстві. Б’янка не бажає бути “зайвою”, як товаришка Уляна, художник Чаргар. Вона не хоче пливти за течією шаленої ріки під назвою радянське суспільство, бо Б’янка – сильна особистість. Дівчина привчилась самотужки знаходити вихід із скрутного становища. Але в той же час вона ніколи не дозволить собі піти на компроміс із власним сумлінням. Героїня відчуває й усвідомлює те, що не можна сидіти склавши руки,

бо інакше її “вишневоока Україна ” перетвориться на збіговисько моральних потвор. Але навколо діється щось жахливе, бридке. Б’янка називає ці суспільні процеси “світовим бардачком”. Омріяне Майбутнє для своєї країни дівчина вважає “сентиментальною даллю”, адже сміливими та красномовними лозунгами життя не покращити. То що ж робити? Як перетворити “сентиментальну даль” на реальність?

Ламати – не будувати: душа не болить. Але чи може бути щасливим суспільство на руїнах моральних цінностей? Героїня жахається, що її земляків не цікавлять одвічні людські чесноти. Країна котиться у прірву… І лише істинні морально-етичні закони здатні врятувати суспільство від деградації, пролити світло на затуманене майбутнє.

Але найбільше дівчину дивує те, що люди навіть не намагаються замислюватися над сенсом свого буття. Зачинившись у своїх нірках, вони живуть під тягарем страху. Б’янка страждає “темною ніччю нашої дійсності”, але змінити щось – не в її силах. Її останній вчинок – відчайдушня спроба налагодити гармонію між мрією та реальністю. Але чи можливо це? Віддавши себе, Б’янка загубила найдорожче, найсвятіше й найчистіше, що було в її душі.

Б’янка – збірний жіночий образ пореволюційної доби. М. Хвильовий переконує нас, що роль жінки у суспільстві виняткова за будь-яких історичних часів, адже вона – втілення одвічних чеснот, Берегиня людських душ.

Новела “Кіт у чоботях” присвячена жінці в революції. Гапка, тобто товариш Жучок, – це тип, що його зустрічав автор – оповідач на воєнних дорогах. Жінка невисока на зріст, взута у завеликі чоботи за жвавий характер і, очевидно, темні очі прозвана Жучком. Спробуємо проаналізувати мову цієї новели і простежити, чи характерні для неї параметри імпресіоністичного письма.

Насамперед впадає у вічі настроєність твору, що характерно для імпресіонізму. Захоплено-піднесене ставлення оповідача до Гапки-Жучка виражається як безпосередньо словами, так і самим синтаксисом – це в основному короткі, часто однослівні речення. Так можуть говорити вкрай захоплені люди: треба, щоб був гімн “моралям революції”, але Жучкові буде не гімн, а пісня.

Портрет героїні, тобто зовнішність, письменник характеризує одним словом “жучок”. Ми не знаємо, русява вона і чорнява, якого кольору її очі. “Відомо, що “ніс – головка від цвяшка” і що зріст – “кіт у чоботях”.

Ім’я героїні – Гапка – асоціюється із гаптуванням золотом або сріблом, із червінькою революцією, із п’ятикутною зорею на капелюшку, очі – із серпневим сонячним променем. Гапка – “мураль” революції, що тягне сонячну вагу у сонячний вік. Поєднання червінькового кольору із кольором хакі – це і є головна героїня. Зустрічаємо Кота в чоботах і біля вогню, посеред зими й темної ночі. Золото, вогонь – це асоціації тепла, радості, досконалості.

Товариш Жучок – секретар партячейки – розмовляє часто російською мовою (новела практично написана наполовину російською), що доносить до читача дух того часу, іншими словами – стиль життя, коли на жіночих зібраннях говорили про аборт, Кохання, право куховарки.

Мовна стихія “Кота в чоботях” сповнена піднесення, радості, легкої іронії, щирого захоплення та симпатії. Автор новели – ще не той “холодний” Микола Хвильовий, який в “Арабесках” скаже: “женщина – круч наших емоцій”. “Кіт у чоботях” – безпосередня, власне чоловіча емоція, викликана незвичайною Гапкою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Жінка у пореволюційному суспільстві

Categories: Нові твори

Links