Скорочено “Гутаперчевий хлопчик” Григоровича
Режисер просить Эдвардса протриматися хоча б ще два дні, до кінця масниці, а там уже й цирк закриється на час поста. Клоун відбувається нічого не значущими словами й заглядає у вбиральню акробата Беккера, грубого мускулистого велетня. Цікавить Эдвардса не Беккер, а його вихованець, “гутаперчевий хлопчик”, підручного акробата. Клоун просить дозволи погуляти з ним, доводячи Беккеру, що після відпочинку й розваги маленький артист стане краще працюватися
Завжди чимсь роздратований Беккер і чути про це не хоче. І без того тихому й безмовному
Після смерті матері її землячка, праля Варвара, улаштувала долю сироти, визначивши його в ученье до Беккеру. При першій зустрічі з Петей Карл Богданович грубо й боляче обмацав роздягненого догола хлопчика, що завмер від болю й жаху. Як він не плакав, як не чіплявся за поділ пралі, Варвара віддала його в повне володіння акробатові.
Він падав, расшибался, і жодного разу суворий велетень не підбадьорив Петю, не приголубив його, але ж дитині йшов усього лише восьмий рік. Один тільки Эдварде показував йому, як виконати та або інша вправа, і Петя тягся до нього всією душею. Один раз клоун подарував Пете щеняти, однак щастя хлопчика було недовгим. Беккер вистачив собачку об стіну, і вона відразу випустила дух. Заодно й Петя заробив ляпас. Одним словом, Петя був “не стільки гутаперчевим, скільки нещасним хлопчиком”. А в дитячих кімнатах графа Листомирова панує зовсім інша атмосфера
Тут усе пристосовано для зручності й веселощів дітей, за здоров’ям і настроєм яких ретельно стежить гувернантка. В один з останніх днів масниці графські діти були особливо оживлені. Ще б! Тітка Соня, сестра їхньої матері, обіцяла повести їх у п’ятницю вцирк.
Восьмирічна Верочка, шестирічна Зина й п’ятирічний пухкий опецьок на прізвисько Паф щосили намагаються зразковим поводженням заслужити обіцяну розвагу, але не можуть думати про що-небудь, крім цирку. Грамотейка Верочка читає сестрі й братові циркову афішу, у якій їх особливо заинтриговывает гутаперчевий хлопчик. Час для дітей тягнеться дуже повільно. Нарешті наступає довгоочікувана п’ятниця. І от уже всі хвилювання й страхи позаду.
Діти всідаються на свої місця задовго до початку подання. Їм все интересно. З непідробленим захватом дивляться діти на наїзницю, жонглера й клоунів, смакуючи зустріч із гутаперчевим хлопчиком. Друге відділення програми починається з виходу Беккера й Пети.
Акробат прикріплює до пояса важка золочена тичина з невеликою поперечиною нагорі. Кінець тичини спрямовується під самий купол. Тичина коливається, публіка бачить, з якою працею велетень Беккер утримує його. Петя карабкается нагору по тичині, от він уже майже не видний. Публіка аплодує й починає кричати, що варто припинити небезпечний номер
Але хлопчик повинен ще зачепитися ногами за поперечину й зависнути долілиць головою. Він виконує й цю частину трюку, як раптом “щось блиснуло й закрутилося в ту ж секунду почувся глухий звук чогось упалого на арену”. Служителі й артисти підхоплюють маленьке тільце й швидко несуть. Оркестр грає веселий мотив, вибігають, кувыркаясь, клоуни… Розстроєна публіка починає тіснитися квыходам.
Верочка істерично кричить і ридає: “Ай, хлопчик! хлопчик!” Удома дітей із трудом вдається заспокоїти й укласти в постіль. Уночі тітка Соня заглядає до Верочке й бачить, що сон її неспокійний, а на щоці засохла сльозинка
А в темному безлюдному цирку на матраці лежить обв’язаний ганчірками дитина з переламаними ребрами й розбитими грудьми. Час від часу з мороку з’являється Эдварде й нахиляється над маленьким акробатом. Відчувається, що клоун уже вступив у смугу занапуваючи, недарма на столі видніється майже спорожнений графин. Всі навколо поринає в морок і тишу. На наступний ранок в афіші не вказувався номер “гутаперчевого хлопчика” – його вже не було на світлі
(2 votes, average: 3.50 out of 5)