Глібов Леонід Іванович Жвавий Хлопчик

Був собі Хлопчик дуже жвавий,
Моторний і цікавий:
До всього придивлявсь
І пильно прислухавсь;
Що між собою скажуть люде –
Почує, довго не забуде.
Наслухавсь він, що дуже довгий світ,
Куди не глянь – все світ, ні тину, ні воріт.
От, як діждали літа,
Придумав він побачить того світа
І на комору зліз; як глянув – аж зрадів.
“От,- думає,- якби я полетів
Далеко, аж у степ… І! Добре б нагулявся,
До вечора б додому не вертався;
Літав би я туди щодня…”
Де не взялась Свиня
І стала чухать

об драбину
Багном обляпаную спину,
Та так же тре, аж снасть тріщить;
А Хлопчик на Свиню: – Чу-чу, чу-чу! – кричить…
Посунулась драбина і упала;
Свиня захрюкала і – драла;
А Хлопчик на ввесь двір заголосив,
Як крейда побілів,
Забув і довгий світ, забув і степ широкий,
Страшний йому зробився дах високий…
Хотів уже скакать,-
Була б тоді нахаба!
На щастя, вийшла з хати Баба
І кинулася рятувать.
– І як ти тут,- питає,- опинився? –
За Бабу Хлопчик ухопився.
– Я,- каже,- зліз, драбина тут була,
А чорная Свиня прийшла
І чухаться тут заходилась.
Драбина

хить – і повалилась,
Зоставсь я угорі… перелякавсь…
– Ох, мій голубчику маленький!
Ще добре, що зоставсь!
От якби впав, і був би неживенький,
І горенько б тоді було…
Чого ж тебе туди знесло?
– Бабусю! – каже він.- Хотів я подивиться,
Чи дуже довгий світ.
– Гай-гай! Дивився б із воріт,
А лізти високо малому не годиться.
Ти, може, й світ хотів би облітать?
Тепер минулося, а вдруге не минеться;
Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється.
І рученьки, і ніженьки тремтять.

Скажу я вам, не тільки що дитині,
Як мудрий дід мовляв мені колись,
Що вік живи, учися, стережись
І пам’ятай, що є на світі Свині.

[1891].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Глібов Леонід Іванович Жвавий Хлопчик

Categories: Твори з української літератури

Links