Сатира у творчості В. В. Маяковського

1. Рання сатира Маяковського. 2. Сатира в боротьбі з пережитками минулого. 3. Сатиричне зображення дійсності у творчості поета Сміх не може нічого вбити, сміх може тільки придавити. В. В. Розанов На всіх етапах своєї творчості В. В. Маяковський створював сатиричні добутки.

На початку своєї письменницької діяльності поет співробітничав з журналами “Сатирикон” і “Новий Сатирикон”, основна тематична спрямованість яких цілком ясна з назви. І у віршах, і в п’єсах Маяковський віддавав перевагу сатирі. Теми, образи подвергавшиеся осміянню

поета, мінялися із плином часу Основна характеристика сатири поета – її актуальність, відповідність настроям епохи.

У ранній поезії Маяковського сатира пронизана духом антибуржуазности, і сатиричні добутки не позбавлені романтизму. У віршах його можна побачити конфлікт, традиційний для романтичної поезії: конфлікт творчої особистості проти суспільства, бунт, самітність, бажання дратувати й епатировать “багатих і ситих”. Епатаж був типовий для футуризму, напрямку, до якого належав Маяковський. Сатиричне зображення чужого обивательського середовища характеризує поезію Маяковського того періоду

Поет бачить її бездуховної, зануреної в мир низинних інтересів, у мир вещизма, як у вірші “Нате” (1913): От ви, чоловік, у вас у вусах капуста Десь недокушанних, недоїдених щей; От ви, жінка, – на вас білила густо, Ви дивитеся устрицею з раковин речей.

“Устриці”, що дивляться “з раковин речей”, буржуа й міщани, стали основним об’єктом висміювання Маяковського. Сатира його була спрямована на боротьбу з бездуховністю. Уже в ранній сатиричній поезії автор використовує традиційні для сатиричної літератури художні засобу Наприклад, у назві багатьох його добутків ми бачимо іронічне вживання слова “гімни”. Чому іронічне?

“Гімн обіду”, “Гімн ученому”, “Гімн критикові”… Особливо показово перше з перерахованих назв. Гімном називається врочиста пісня Урочиста пісня обіду? Так, у сатиричному ключі. У Маяковського гімни – зла сатира.

Герої його – сумовиті люди, що не вміють радуватися життю, що прагнуть позбавити навколишній світ волі, яскравості й багатогранності. Герої Маяковського прагнуть регламентувати життя, підкорити її ряду правил. Особливо яскрава сатира чується в “Гімні обіду”. Героями цього добутку стали ситі, що символізують ненависну Маяковському буржуазность. Замість людини героєм вірша став…

Шлунок. Замість цілого називається частина. Прийом цей у літературознавстві називається синекдохою. І от як це звучить в “Гімні обіду”: Шлунок у панамі!

Тебе ль заразять величчю смерті для нової ери?! Шлунку нічим боліти не можна, Крім апендициту й холери! Поворотним моментом у творчості Маяковського деякою мірою можна назвати складену в 1917 році частівку: Їли ананаси, рябчиків жуй, День твій останній приходить, Буржуй. Тут Маяковський ще не відійшов від властивого його ранній творчості романтизму, але вже відчувається вплив ідей нової влади. Поет щиро повірив у революцію.

Він очікував явища нової влади як ковтка свіжого повітря, як рятування від буржуазної обмеженості, міщанського “вещизма”. Але взаємини поета й нової влади зложилися не так гладко, як йому представлялося. Втім, це тема для цілого дослідження.

Сатира Маяковського з 1917 року встала на службу нової влади Висміювати ворогів революції було для поета рівноцінно боротьбі з ними. Адже сміх – це теж зброя. У перші роки після революції Маяковський писав вірші, що становили “Вікна РОСТУ”, агітаційні плакати на злість дня. Маяковський і як поет, і як художник брав участь у їхньому створенні. В “Вікнах РОСТУ” поет використовує такі засоби художньої виразності, як гротеск, пародію, гіперболу.

Героями його злободенних віршів були білі генерали, несвідомі селяни й робітники й, звичайно ж, буржуї – обов’язково з товстими животами, вцилиндрах. Маяковський пред’являв до нового життя й нової влади максималістські вимоги. Саме тому сатира його торкнулася й недоліків радянської епохи. Ці тенденції відбилися, наприклад, у таких сатиричних віршах поета, як “Про дряни”, “Прозаседавшиеся”.

У вірші “Прозаседавшиеся” Маяковський створює гротескну картину постійних засідань. У вірші “Про дряни” він знову звертається до антиобивательського пафосу: Намозоливши від п’ятирічного сидіння зади, Міцні, як умивальники, Живуть і понині – Тихіше води. Звили затишні кабінети й спаленки. Необразливі, на перший погляд, деталі побуту, такі як самовар або канарки, асоціюються з міщанством і стають його символами: На стінці Маркс.

Рамочка червона. На Звістках лежачи, кошеня гріється, А з-під потолочка Верещала Шалена канареица. І нарешті поет не витримує й висловлюється, буквально кричить, протестуючи проти міщанства..

У фіналі вірша ми бачимо гротескну картину – образ, для літератури ставший традиційним. На портреті оживає Маркс і кричить: Обплутали революцію обивательщини нитки – Страшнее Врангеля обивательський побут. Скоріше Голови канаркам згорніть – Щоб комунізм Канарками не був побитий! Менш відомі такі сатиричні добутки, у яких поет виступає не з позицій войовничого революціонера.

Наприклад, у добутку “Вірш про Мясницкой, про бабу й про всеросійський масштаб” пронизано здоровим глуздом. Бабі, який “брудом обдало рило” на Мясницкой вулиці, немає ніякої справи до революції, глобальних проблем. Подібним здоровим глуздом пронизані вірші Маяковського про страсті нової влади йменувати геть усе на честь героїв У вірші “Строго забороняється” (1926) можна прочитати такі рядки: Погода така, що томлю впору. Травень – дурниця.

Теперішнє літо. Радуєшся всьому: носієві, контролерові квитків. Руку саме піднімає перо, И серце скипає пісенним даром. У рай готовий розписати перон Краснодара.

Отут би запекти соловью-трелеру. Настрій китайська чайниця! І раптом на стіні: – Задавати питання контролерові Строго забороняється!

І відразу серце за вудила. Солов’їв каменями светки. А хочеться запитати: – Ну, як справи?

Як здоров’ячко? Як дитинки? Пройшов я, ока до землі низя, Тільки підхихикнув, ища заступництва, И хочеться поставити запитання, а не можна – Ще образиться уряд! У цьому вірші ми бачимо зіткнення щирих людських поривів і інтересів з канцелярською системою, у якій все строго підпорядковане правилам Невипадково те, що вірш починається з опису весни, радості.

У самих повсякденних явищах виражається поетичне натхнення. І отут зіткнення контрастних по сфері вживання слів – “китайської чайниці” з канцеляризмом “забороняється”. З дивною точністю Маяковський передає відчуття людини, що зіштовхується зі строгою забороною Людина вже не радується, не сміється, він “подхихикивает, ища заступництва”. Сатиричні вірші Маяковського й у наші дні звучать актуально.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сатира у творчості В. В. Маяковського

Categories: Твори з української літератури

Links