Біблійні образи й мотиви в ранній творчості В. В. Маяковського

1. Традиція звертання до біблійних образів. 2. Своєрідність образа Бога в ранній творчості. 3. Парадоксальне переломлення біблійних мотивів. Об жорстоке небо, безжалісний Бог! Ти ще ніколи нікому не допоміг.

Якщо бачиш, що серце обвуглене горем, – Ти негайно ще додаєш опік. О. Хайям Звертання до біблійних образів і мотивів не є рідкістю у світовий і росіянці літературі Потрібно відзначити, що художнє трактування подій, про які мова йде у Священному Писанні, далеко не завжди відповідає релігійним канонам, згадаємо хоча б “Гаврилиаду”

А. С. Пушкіна. Уява письменників захоплював і образ занепалого ангела, що підняв бунт проти Бога. Однак потрібно відзначити, що традиційно відношення до Бога залишалося досить піднесеним.

В. В. Маяковський у своїй ранній творчості також нерідко звертався до біблійних образів і мотивів. Легко помітити, наскільки нетиповий образ Бога в його добутках. Бог у віршах Маяковського з’являється вже не надсвітовою Сутністю, незбагненної й величної. Відносини між Богом і ліричним героєм позбавлені преклоніння й відчуття людської недосконалості.

Бог, навпроти, знаходить чисто людські риси, що знижують його образ: …

уривається до бога, Боїться, що спізнився, Плаче, Цілує йому жилаву руку, Просить – Щоб обов’язково була зірка! “Увірвався ти до мене, як ураган, Господь! ” – цей рядок арабського поета О. Хайяма близький Маяковському по настрої, однак впадає в око величезна різниця в позиціях ліричних героїв.

При всій безпосередності, навіть грубуватості хайямовского звертання до Творця, ліричний герой все-таки випробовує вплив з боку Бога. У вірші Маяковського виникає дивна колізія – людин практично зрівнюється в правах з Богом, він теж може некликан і нежданим увірватися до Творця. І сам Бог куди більше нагадує відповідального працівника, у кабінет якого уривається прохач. “Жилава рука” Бога взагалі викликає асоціації з язичеськими божествами – занадто телесен це Бог.

У поемі “Хмара в штанях” відбувається подальше зниження образа Бога Ліричний герой звертається до Нього фамільярно й зухвало, без благоговіння й трепету: Послухайте, пан бог! Як вам не нудно В хмарний кисіль Щодня вмочати очі, що раздобрели? Але грубий виклик, що чується в етйх словах, є результатом сильних щиросердечних переживань ліричного героя. Це не виклик влади Бога як такий – це лемент душі, що жадає Його справедливості й допомозі: Всемогутній, ти видумав пару рук, Зробив, Що в кожного є голова, – Отчого ти не видумав, Щоб було без борошн Цілувати, цілувати, цілувати?! Таким чином, виклик, що ліричний герой Маяковського кидає Богові – це докір у неправильному розпорядженні владою, в ущербності Його могутності.

Звідси треба розчарування Вбоге. Ліричний герой не сумнівається в самому факті його існування, але думає, що Бог реальний не відповідає ідеалу божества: Я думав – ти всесильний божище, А ти недоучка, крихітний божик. У поемі “Хмара в штанях” досить багато біблійних мотивів і образів, однак їхнє звучання різко відрізняється від традиційного. Цікаво, що спочатку Маяковський назвав цей добуток “Тринадцятий апостол”, однак цей заголовок не був пропущений цензурою. Сам автор визначав зміст своєї поеми як сукупність чотирьох “геть” – “вашу любов”, “ваше мистецтво”, “ваш лад”, “вшу релігію”.

У теж час потрібно мати на увазі, що будь-яке “геть” органічно пов’язане з тим, що воно заперечує. Називаючи себе “тринадцятим апостолом” Маяковський тим самим указує на своєрідні відносини з релігією: він і продовжувач проповіді Христа, і антагоніст Бога одночасно. Парадоксальність такої позиції підсилюється завдяки дивним образам, що граничать із блюзнірством: “очами в серце в’їлася богомати”, “карусель на дереві добра й зла”. “Всюдисущий, ти будеш у кожному шкапу” – це нахабне звертання до Бога на перший погляд виглядає нелогічним: якщо всюдисущий, тобто пребивающий скрізь, чому “будеш”, а не “є”? А образ шкапа й зовсім породжує асоціацію з кістяком, що Захований у шафі… Ми бачимо, як у поемі, розпливаються колишні, чіткі грані Добра й Зла: Бог займає місце кістяка, що є символом смерті.

А що ж зводить Маяковський на місце Бога, з яким розмовляє так грубо, з уїдливим сарказмом і розчаруванням страждаючої душі? Ти думаєш – Цей, За тобою, криластий, Знає, що таке любов? “Бог є Любов”, а Маяковський, як ми бачимо, розділяє ці поняття. Знижуючи образ Бога, поет, відповідно, знижує й образ раю, де пропонує оселити “Евочек” повій, що розгулюють по нічних бульварах, Точно так само розвінчуються й постійні мешканці “небесних кущ”: апостолові Петру пропонується пуститися в танок, ангелів поет називає “криластими пройдисвітами”.

До любові, який так жадає ліричний герой – земної, почуттєвої любові – обертає він слова головної християнської молитви: … тіло твоє просто прошу, Як просять християни “хліб наш насущний Даждь нам днесь”. Подібне бачення земної любові перегукується з епікурейськими мотивами вже згадуваного раніше Хайяма: …

Я обрав собі секту любовних утіх. Ти – мій бог! Подаруй же мені радості раю, Злитися з богом, любов’ю палаючи – не гріх!

Однак було б неправильно ставити знак рівності між любовними веселощами хайямовских рядків і відношенням до любові Маяковського, у творчості якого не стихають трагічні ноти. Любов трагична, і трагично все існування людини, особливо талановитого, тому в поемі “Хмара в штанях” неодноразово повторюється мотив розп’яття, Голгофи Терновий вінець стає символом прийдешніх історичних потрясінь, а себе поет відчуває й “предтечей”, і “голгофником обпльованим”: …я – де біль, скрізь; На кожній краплі слезовой течі Розіпнув себе на хресті


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Біблійні образи й мотиви в ранній творчості В. В. Маяковського

Categories: Твори з української літератури

Links