Викриття вульгарності у творчості В. Маяковського(по добутках “Про дряни”, “Нате!”, “Вам!”, “Агов!”, “Набридло”)

Обплутали революцію обивательщини нитки. Страшнее Врангеля обивательський побут. В. Маяковський Поезія Маяковського в літературі – явище абсолютно нове, нетрадиційне, дивне. Поет пробував свої сили в безлічі жанрів і тим, яскраво виявив він себе й у сатирі. Сьогодні його ім’я коштує в одному ряді з іменами таких видатних сатириків, як М. Зощенко, И. Ильф і Е. Петров, М. Булгаков

Як би не хотілося поетові, радянська дійсність не була доконаної, тому що в нове життя прийшли старі люди, що не бажають міняти принципи, установки, спосіб життя.

У багатьох своїх добутках В. Маяковський безжалісно бичує тупого, самовдоволеного обивателя, байдужого до багатьом проявам життя, до мистецтва й краси, абсолютно бездуховного. Мир “жирних” і ситих, котрий з’являється перед нами з-під гострого пера поета, огидний. Маяковський завжди протиставляв себе й своя творчість миру обивателів, називаючи їх “ви”, “юрба”, “загадочнейшее істота”, “личина”, “дрянь”.

З гіркотою говорячи про те, що “в 1916 році з Петрограда зникли гарні люди”, поет шкодує про недосконалість миропорядка, малює дійсність “бездарних”, “проживаючих за

оргією оргію”, “думаючих, нажраться краще як”. Їхня обтяжуюча вульгарність і бездуховність викликають лютий протест у душі Маяковського, у якому звучать “не слова – судороги, що злилися грудкою”: Дивишся й не знаєш: їсть або не їсть він. Дивишся й не знаєш: дихає або не дихає він. Два аршини безликого розоватого тесту: хоч би мітка була в уголочке вишита. Життя міщан нудне й нецікава, вони не вміють і не бажають створювати нове, прекрасне. Думаючи лише Алл С о ч. Р У о їжі, сні, розвагах, відпочинку, вони не можуть подивитися на себе з боку, щоб побачити все дивовижне неподобство подібного життя. Скільки їх: юрба “непотрібних, як нежить, і тверезих, як нарзан”.

Життя обивателів мертве, навколо них ” повітря, щопрокисло, цвіллю віє”, і Маяковський, щоб запобігти поповненню цих бездушних рядів, призиває своїх сучасників: Зірвемо дурницю піджаків і манжет, крохмальні груди розфарбуємо під панцир, загнемо рукоять на столовому ножі, і будемо все хоч на день, так іспанці. Щоб всі, забувши свій північний розум, любилися, билися, хвилювалися. Обивателів, які не бачать і не чують нічого навколо, крім самих себе, Маяковський навіть не вважає за людей. Їх безликим “личинам” він протиставляє життєлюбство й емоційність тварин, навіть “розумну морду трамвая”.

Поет, називаючи себе “безцінних слів розтринькувач і марнотрат”, не хоче “кривлятися” перед чоловіками, в. кото-рых “у вусах капуста” і перед жінками, що дивляться “устрицею з раковин речей”, тому що знає – ні почутий, ні зрозумілий він тут не буде. Всі ви на метелика поэтиного серця видеретеся, брудні, у калошах і без калош. І все-таки, найстрашніше, на думку Маяковського, це обивателі, що пристосувалися до нової революційної дійсності, які, “нашвидку оперенья перемінивши”, “засіли в усі установи” і “звили затишні кабінети й спаленки”. Таких побачиш не відразу, тому що вони вміло прикриваються владою, маскуються зовнішнім дотриманням вимог радянської реальності

Насправді ж життя їх мало змінилася: вони як і раніше думають лише про себе, власній вигоді й байдужі до лих і проблем навколишніх, своєї країни. У сатиричних творах Маяковського не тільки звучить жагуче неприйняття ненависного йому миру вульгарності й бездуховності. Своїм протестом, гнівно вигукнутим у саме “мурла міщанина”, він намагається змінити дійсність найдійовішим з доступних йому методів – суспільним викриттям. Маяковський знайшов спосіб боротися з обивательщиною, і його торжествуючий голос ми можемо почути й сьогодні: Візьми й небо заново виший, нові зірки придумай і вистав, щоб, несамовито дряпаючи даху, у небо карабкались душі артистів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Викриття вульгарності у творчості В. Маяковського(по добутках “Про дряни”, “Нате!”, “Вам!”, “Агов!”, “Набридло”)

Categories: Нові твори

Links